Патрульну поліцію однією з перших в Україні створено на Закарпатті. Набір до неї було оголошено торік улітку, а вже 29 листопада полісмени вийшли на перше чергування. Поліцейські тут працюють уже сто днів. Управління поліції в Ужгороді та Мукачевому очолює капітан Юрій МАРЦЕНИШИН, з яким зустрівся кореспондент «Урядового кур’єра». 

Навіть під час війни цивільне життя має бути з належними умовами. Сталою залишається потреба людей в роботі шкіл і дитячих садочків, медичних закладів і об’єктів торгівлі. Зрештою — даху над головою. І якщо вражий снаряд зруйнував його, то хтось має нашим громадянам допомогти його відновити. Для виконання зокрема і таких завдань у січні 2015 року створили Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України. Результатам перших місяців роботи підрозділу посприяли ентузіазм військових та допомога волонтерів.

Нині проекти цивільно-військового співробітництва реалізують масштабніше. Їхні результати передовсім оцінюють місцеві жителі. Держава також зважила на позитивні наслідки роботи — вперше надала на заходи близько двох мільйонів гривень. 

У парку бойових машин 93-ї механізованої бригади людно. Механіки-водії порпаються в двигунах. А заступник командира механізованої роти з роботи із особовим складом молодший лейтенант Андрій Гасюк підбадьорює товаришів, розповідає їм про останні події в Україні та світі, відповідає на запитання щодо демобілізації…

Свою військову кар’єру Андрій розпочав навесні 2014 року. Добровольцем прийшов до Криворізького військкомату. «Спочатку, — каже, — мене як молодшого сержанта призначили командиром відділення охорони облвійськкомату. Але не цього я хотів. Після трьох місяців безперервних рапортів мене перевели до зведеної штурмової роти оперативного командування «Південь», яка тоді саме формувалася». 

Віднедавна дедалі частіше ловлю себе на думці, що паспорт, який останнім часом через зрозумілі причини доводиться завжди тримати напоготові, для декого водночас виконує роль квитка чи навіть абонемента до… зоопарку. Точніше до тераріуму, бо яких тільки повзучих братів наших менших мимоволі не згадують перевіряльники, беручи до рук цей документ! А я тоді подумки починаю підвивати вовком. Отим самим, яким враз би вигриз, як свого часу з пафосом намірявся зробити пролетарський поет, триклятий бюрократизм. І найбільше дісталося б сторінці з відміткою про прописку в місті Донецьк, що понад два роки тимчасово окупували проросійські незаконні збройні формування.  

Страшно, коли дитячі ігри «у війнушки» з часом стають реальністю. На сьогодні маля з пелюшок звідусіль чує про події в країні. Щиро кажучи, аж млосно зробилося, коли шестирічний син запитав у старшого брата, ким той буде на війні. Так, саме на війні. Бо в його планах — вивчитися на пілота винищувача, щоб захищати своїх.

Мало хто говорить про завершення збройного конфлікту на сході країни. Ніхто не пояснює хоча б садківцям і школярам, що готуватися до захисту Вітчизни треба, а нинішній молох ось-ось закінчиться. І майже ніхто не говорить про загрозу життю, моральному здоров’ю тих дітей, для яких війна на Донбасі стала сусідкою. Дорослі воюють, а що ж діти? Це питання спробували з’ясувати дослідники Програми захисту Данської ради у справах біженців. 

Це не страшний сон про антисанітарію середньовічної Європи. Це сучасні українські реалії. Понад п’ятсот жителів другого за величиною міста Одещини вклала на лікарняні ліжка банальна кишкова інфекція. Інакше й бути не могло, якщо у ХХІ столітті, коли йдеться про міську інфраструктуру, тамтешній люд активно оперує поняттям «вигрібна яма»…

У вівторок Прем’єр-міністр Володимир Гройсман провів нараду з виконувачем обов’язків міністра охорони здоров’я Віктором Шафранським та тимчасовим виконувачем обов’язків голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України Святославом Протасом щодо санітарно-епідеміологічної ситуації у місті Ізмаїл Одеської області. Прем’єр заслухав інформацію щодо вжитих відповідно до його доручення заходів задля локалізації та ліквідації спалаху гострої кишкової інфекції серед місцевого населення, повідомляє департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабміну. 

Тернопілля завершує створення поліцейських станцій. «Бачимо успішний приклад співпраці поліції та місцевої територіальної громади. Сподіваюся, що незабаром такі станції з’являться у кожному містечку нашої країни, бо люди мають почуватися у безпеці й захищеними», — зазначила голова Національної поліції України Хатія Деканоїдзе під час перебування в краї. Методологію впровадження цього пілотного проекту дізнавалися у т. в. о. начальника головного управління Національної поліції в Тернопільській області Олександра БОГОМОЛА. 

Ця картинка, мов з учорашнього дня. Початок третьої травневої декади 2003 року. Місто Слов’янськ на Донбасі. Група учасників Міжнародного літературно-мистецького Шевченкового свята «В сім’ї вольній, новій», серед яких і автор цієї нотатки, приїхали до учнів однієї з тамтешніх шкіл на творчу зустріч. Як і годиться, на подвір’ї — святкова лінійка, хліб-сіль гостям, виступи школярів. Ось тільки сонце пряжило настільки немилосердно, що навіть у дорослих паморочилося в голові. Годі й казати про дітей, які чекали письменників майже годину (із Донецька неблизька дорога)! Тому й сталося те, що сталося.

Одна з дівчаток, яка кволо декламувала вірша, раптом замовкла, почала точитися набік і… за якусь мить дитина знепритомніла, її довелося швиденько відводити попід руки до лавочки в затінку, напувати холодною водою. Звісно, загальне враження від свята якщо і не зіпсувалося, то ложки дьогтю однозначно додало. 

Серед резонансних подій останнього часу одне з головних місць займають процеси декомунізації, закони про яку ухвалено торік навесні. Правовою основою декомунізації стали закони про засудження комуністичного й нацистського режимів і заборону пропаганди їхньої символіки, щодо відкриття архівів КДБ, про правовий статус та вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті, а також про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Усі вони набрали чинності торік 21 травня. Їх втілення в життя доручили Українському інституту національної пам’яті. 

Вчасно надана перша допомога пораненому дає високий відсоток надії на успішне його одужання, а то й виживання. Від неї залежить подальша доля поранених на полі бою. Йдеться про новий розділ медичної науки, опановувати який нас змусила воєнна агресія колись «братнього» сусіднього народу.