Напередодні нашого національного свята була у справах поблизу метро «Лук’янівська» і спостерігала цікаву картину. Підлітки з відрами і пензликами в руках фарбували паркан у синьо-жовті кольори. «Наш подарунок Києву до Дня Незалежності», — пояснили хлопці. Столична молодь організувала таку акцію через соціальні мережі. Охочих долучилося до неї чимало.  

— Коли 23 роки тому Україна здобула Незалежність, моя бабуся, запекла націоналістка на прізвище Андрієвська, наполовину полька, на чверть росіянка, заплакала від щастя. Вона сказала, що щаслива дожити до цього дня. Народившись у 1914 році, переживши дві війни та голод, розмовляючи принципово українською мовою, вона чекала цієї події все своє життя.

Він народився у серпні, як і незалежна Україна. Для нього вона була понад усе. На столичному Майдані перебував упродовж трьох місяців. Батькові мовив: «Якщо ми підемо звідси, України завтра не буде». Не пішов, але навічно став воїном Небесної Сотні. Свій 20-й серпень уже зустрів у вічності. Його Україна свій 23-й день народження зустрічає у борні, але знає, що її єдність та волю бережуть справжні Герої — такі, як він, Устим Голоднюк. 

«Приходьте до нас у гості», — радо відгукнулася на телефонний дзвінок Галина Полстяна. І без жодних вагань назвала адресу. Тут, на 9-му поверсі в одній із рівненських панельок, сім’я з Лисичанська винаймає двокімнатну квартиру: Галина, її донька Тетяна та чотирирічна онучка Єлизавета. Півтори тисячі гривень плюс комунальні послуги — у стільки обходиться помешкання з меблями та усіма зручностями. З першою оплатою допомогли небайдужі рівняни.  

Минулої неділі київські барди виступали з концертом перед солдатами, які після важких боїв у зоні АТО лікуються в столичному госпіталі. Серед них була Ольга Дробот. Власне, вона — росіянка за національністю, в Санкт-Петербурзі живе мама, та й усі родичі. Однак вона зауважує, що категорично засуджує тих, хто приходить на нашу землю рятувати російськомовне населення… Від чого рятувати? — запитує. Про те, як почувають себе етнічні росіяни в Україні, говоримо з Ольгою Дробот.  

Хочу поділитися з шановною громадою читачів «Урядового кур’єра» міркуваннями про те, як потрібно вшанувати пам’ять Героїв, які поклали свої голови за волю України.
По всій Європі стоять кенотафи в пам’ять про загиблих у Першій та Другій світових війнах, меморіали на честь борців за незалежність. І тільки на теренах колишнього СРСР, які сучасна Росія позиціонує як регіони своїх «стратегічних інте  ресів», чомусь одні мертві завжди були кращі від інших.

Попри війну життя в тилу, яким нині є майже уся Україна, триває.

Зокрема й у НПП «Прип’ять — Стохід», який має високий, але ще не задіяний потенціал розвитку рекреації. П’ять гарних озер, ще не урбанізовані багаті на рибу річки, велике різноманіття прекрасних ландшафтів поряд із невеликою населеністю цього регіону, ліси з усіма багатствами… Усе це приваблює тих, хто хоче відпочивати без надлишку людей поруч, активно, дихати чистим від промислових викидів повітрям.

Кілька днів тому, ще перебуваючи у відпустці, зателефонувала подрузі: «Чи можемо зустрітися в місті, випити кави й погомоніти про своє-жіноче?» — «Вибач, але сьогодні ніяк. Їдемо в Олексійком (хлопчина перейшов у четвертий клас) збирати його до школи, а це, як здогадуєшся, процедура довга, важка і затратна», — стурбовано відповіла Оксана. І тоді я, щоб підтримати її й собі провітритися, вирішила бути їм з Олексійком за компанію. А ще й журналістська цікавість узяла: скільки ж це коштуватиме цього року? 

Справді знаковим роком, дуже трагічним, але водночас і дуже героїчним, який вніс інший хід в історію України, назвав на брифінгу в Кабміні міністр культури Євген Нищук 2014-й. А головна особливість 23-ї річниці незалежності України, за його словами, — та, що ми практично вперше вшановуємо, возвеличуємо сучасного героя: і того, якого, на превеликий жаль, уже немає серед живих, і того, який продовжує боротьбу за цілісність нашої незалежної держави. 

Найближчими днями до східних регіонів будуть направлені військові прокурори, які працюватимуть у бойових умовах та на відміну від своїх цивільних колег матимуть зброю та військові звання. Про це під час брифінгу розповів речник Генеральної прокуратури України Юрій Бойченко. За його словами, нині в зоні проведення Антитерористичної операції відкриваються кримінальні провадження за фактами дезертирства, невиконання наказів, самовільного покидання військової частини або місця дислокації, здачі табельної зброї, а також розслідуються випадки переходу на територію країни, з якою ведуться бойові дії.