ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ ПОСТАНОВИ
від 7 березня 2019 року № 496; від 8 березня 2019 року №№ 509—511

Про скасування реєстрації кандидатаів на пост Президента України
на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року:

Кривоноса Сергія Григоровича;
Гнапа Дмитра Володимировича;
Добродомова Дмитра Євгеновича;
Мураєва Євгенія Володимировича

Центральна виборча комісія повідомляє про відкриття накопичувальних рахунків виборчого фонду таких кандидатів на пост Президента України:

виборчий фонд Ригованова Руслана Олександровича

виборчий фонд Тимошенка Юрія Володимировича

виборчий фонд Журавльова Василя Миколайовича

Напередодні весни у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбувся показ документального кіноальманаху «Невидимий батальйон» — про жінок в умовах бойових дій на сході України. Це перша  вітчизняна стрічка про війну і жінок на війні, яку зняли жінки. Над серіями  працювали три режисери: Світлана Ліщинська, Аліна Горлова та Ірина Цілик. Їхні героїні й нині служать або служили в зоні проведення  АТО та ООС. Це  Олена Білозерська, Оксана Якубова, Андріана Сусак, Дар’я Зубенко, Юлія Паєвська та Юлія Матвієнко

У межах політики поліпшення ведення бізнесу Кабінет Міністрів проводить аудит регулятивних нормативних документів, які стримують ділову активність, і регулярно скасовує та змінює вимоги, що існували ще за радянських часів. Про це сказав Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час  восьмого дерегуляційного засідання уряду, присвяченого питанням поліпшення бізнес-клімату в Україні

За п’ять років після російської анексії Кримський півострів, ізольований та окупований, перетворився на чорну діру на карті Європи, де переслідують інакодумців, у тюрмах сидять політичні в’язні, а окупаційна влада проводить мілітаризацію. Про це під час конференції «Крим. Украдений півострів», що відбулася в Європарламенті у Брюсселі, заявив бельгійський євродепутат Марк Демесмекер. Конференцію організували члени групи «Друзі України у Європарламенті». У ній узяли участь заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова, євродепутати, українські та західні дипломати, громадські активісти

Заходжу до головного корпусу альма-матер, а душа бринить, як тоді, коли в юнацьких 17 уперше переступила його поріг. Поспішаю ж на зустріч із самою Олександрою Сербенською — знаним в Україні та за її ме­жами мовознавцем, доктором філологічних наук, академіком, професором факультету журналістики та заслуженим професором Франкового університету, автором сотень, а може, й тисяч наукових досліджень. Тут, у дзеркальній залі, її урочисто вшановують із нагоди 90-річчя з дня народження. У президії — ректор професор Володимир Мельник, декан факультету журналістики професор Іван Крупський, не менш поважні завідувачі кафедр, яких на факультеті шість, представники влади. А в залі яблуку ніде впасти: прийшли, приїхали, прилетіли учні — насамперед ті, хто незрадливо служить українській журналістиці й працює зі словом, щодня складаючи іспит із чистого аркуша. Так, як учила вона. Не заради високих нагород, яких, до речі, не було, хоч  ця людина, світоч якої горить у двох століттях, на них, поза сумнівом, заслуговує

Чим вас ще здивувати, зачепити, пройняти зашкарубле товстошкіре читацьке серце абітурієнта та аспіранта, яке вкрилося мозолями від мільйонів талановитих та безхистих інтерв’ю?

Відходячи від звичайних журналістських форм, які за безліччю різноманітних питань зі сподіванням на відповідь приховують найголовніше: зрозумілі й необхідні запитання до самого себе. Саме вони й розкривають перспективу освіти в Україні. Пропоную своєрідний хіт-парад відповідей для тих, хто цікавився в мене вищою школою за останні роки. Окремого розгляду потребують питання, насправді не такі й прості й наївні, як може здатися на перший погляд.
 

Коли три українські математики з Чернівців приїхали майже 20 років тому до Стамбула по товар, продавець-турок запитав у них, яку вони мають освіту. Один із трійки так званих човників (приватних торгівців, які їздять за кордон і повертаються, щоб продати в Україні за вищою ціною куплений за низькою там товар) відповів, що всі вони дипломовані математики. Це був Олександр Побережний, нинішній власник ТМ  «Наталюкс» — українського виробника високоякісного одягу. Турецький підприємець тоді дуже здивувався

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Остання таємниця «Вервольфу»

Чесність замість емоцій

Дежа вю на журналістському полі

Про те, що транспорт — не розкіш, а засіб пересування, знаємо ще з дитинства. Засвоїли. Однак, судячи із транспортних перипетій на Черкащині, цю жартівливу аксіому вже давно спростували. Тепер для багатьох українців, особливо на селі, навіть поламаний автобус — велика розкіш. Через брак транспортного сполучення, зруйновані дороги у деяких населених пунктах області життя поступово перетворюється на первісне. В одному з віддалених сіл вирішили перейти на гужовий транспорт. Запрягають конячку, саджають пасажирів на воза, колеса в якому дають гарного вихиляса, і — вперед. Жодна багнюка не зупинить. На конику, кажуть, надійніше