До канадської столиці Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк прибув із робочим візитом, аби насамперед зустрітися з колегою Стівеном Гарпером. На порядок денний зустрічі винесено питання, та найголовніше з них — перспективи підписання угоди про зону вільної торгівлі між двома країнами. У результаті документ таки підписано по завершенні переговорного процесу. Підписи під ним поставили торговий представник України Наталія Микольська та представник Міністерства закордонних справ, торгівлі і розвитку Канади — директор департаменту доступу до ринків Марвін Гільдебранд. 

Серед новацій цього документа передовсім — відмова від виборчих блоків, обмеження на політичну рекламу за допомогою окремого закону, який ще потрібно буде ухвалити, закріплення в документі механізму відкликання депутатів місцевих рад, а також закріплення за територіальними округами не більше одного кандидата в депутати від партії. І ще — на тимчасово окупованих територіях вибори не проводитимуть.

У вівторок за законопроект у другому читанні та в цілому проголосували 257 депутатів за 226 мінімально необхідних. Примітно, що від попереднього голосування, яке відбулося 8 червня, депутати внесли у законопроект 1548 поправок. Утім, врахували лише дві: щодо участі у виборах нових партій та гендерної квоти. 

Вступна кампанія триває — абітурієнти активно подають документи до приймальних комісій університетів. «УК» поцікавився, чи є вступники у вишах, що переїхали з непідконтрольної території Донбасу, і який обсяг державного замовлення вони отримали. А також яка доля випускників шкіл, які залишилися без українського атестата? 

У «Мистецькому Арсеналі» у виставкому проекті під назвою «Хочу бути художником» зібрано майже всі полотна відомої української художниці Катерини Білокур. Усі охочі можуть ще оглянути експозицію до 19 липня. Це варто зробити, бо не відомо, чи зважаться коли-небудь наші музеї на такий повторний крок. 

Розробникам Перспективного плану формування територіальних громад на Буковині поки що не вдалося поєднати любов із грошима, а суспільну вигоду — з особистими інтересами окремих керівників та політиків. Тому і вийшло, що багатьом громадам, які саме на добровільних засадах вирішили об’єднати свої статки і межі, бракуватиме коштів на прожиття (у п’яти з них скарбниця розвитку дорівнюватиме нулю). 

На Черкащині перспективний план формування територій громад таки народився. Хоч і не одразу. На попередній сесії його провалили, мотивуючи слабко організованим обговоренням на місцях, нав’язуванням згори. Тепер же відкоригований, ще раз обговорений проект об’єднання громад визрів, хоч і не без застережень та зауважень. Але так і має бути. Та й людей можна зрозуміти. 

Донедавна організаційно і фінансово лісові коледжі (раніше — лісові технікуми) були невід’ємною частиною державної системи лісового господарства. Можна навіть сказати — її базисом, оскільки саме спеціалізована професійна освіта визначає успіхи і розвиток будь-якої галузі. 

Волинянам було доручено організувати будівництво взводно-опорних пунктів, так званих ВОПів, у зоні проведення АТО на донецькому напрямку в околицях Маріуполя. Головними виконавцями цих робіт стали дві потужні волинські будівельні компанії — «Луцьксантехмонтаж-536» і «Житлобуд-2» та майже сотня волинських лісівників. 

На останніх хвилинах стартового матчу сезону донецький «Шахтар» забив два м’ячі у ворота київського «Динамо» і  вчетверте поспіль та всьоме у своїй історії здобув наймолодший трофей вітчизняного футболу. Донеччани раділи як діти, хоча й кияни не дуже засмутилися. Та найбільше раділа Одеса, яку тривалий час з об’єктивних і надуманих причин відлучили від великого футболу. Повернення гри номер один на стадіон у парку Шевченка — це і є головна перемога вівторка. 

Десь місяць чи півтора тому, проїжджаючи однією з вулиць на столичній Борщагівці, була шокована побаченим. Уявіть: шматок дороги, де яма на ямі і ямою поганяє, ніби віником виметений. А поверх отієї ямковості ретельно… нанесено новесеньку дорожню розмітку. Ну просто геніальне рішення столичних шляховиків! І, мабуть, вулиця Сім’ї Сосніних — не єдина в Києві сподобилася такої їхньої ласки. Бюджетні кошти, як я розумію, витрачено на недешеву фарбу, на її нанесення. Але ж… усе це даремно, бо хіба добрий хазяїн так робить? Чи не логічніше було б спочатку дорогу відремонтувати, а вже потім наносити розмітку?