Відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу»: 

Відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (далі – Закон) 17.03.2017 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі – Комісія) розглянула поданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку) звіт та матеріали про результати проведення проміжного перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листів азбестоцементних гофрованих (шиферу) походженням з Російської Федерації. Перегляд ініційований на вимогу асоціації «Українське хризотилове об’єднання», яка представляла інтереси українських виробників шиферу ПАТ «Івано-Франківськцемент», ТОВ «Краматорський шифер», ТОВ «Дніпровська хвиля» та ТОВ «Балаклійський шиферний комбінат». 

Останні кілька років в Україні постійно з’являються нові органи, покликані боротися з корупцією та зловживаннями. Більшість українців не розуміють, навіщо нам їх аж стільки й чим саме вони займаються. Та дивлячись на розграбовані будинки колишніх високопосадовців, усвідомлюєш: за цими статками потрібен нагляд, якого немає. 

Молодший лейтенант хірург Сергій Ніщенко з Вінниці, як і більшість персоналу 59-го військового мобільного шпиталю, з початку року оселився у Сєверодонецьку. І як для більшості його колег, практикою для молодого лікаря став свого часу Майдан у Києві, а потім — участь в антитерористичній операції. Він недавно закінчив навчання у виші, а магістерську роботу написав уже у Сєверодонецьку. Дивилася на цього юнака і розуміла, що йому довелося швидко подорослішати, рятуючи людей на війні. Тому перше, про що запитала: чи не розгубився, коли довелося допомагати пораненим? 

Місцем проведення п’ятого засідання Ради регіонального розвитку став Міжнародний виставковий центр, а не Адміністрація Президента. І не дивно. Цього разу розгорнулася широка дискусія не щодо майбутнього областей, а щодо перспектив успішного завтра цілої країни. Розкрити тему повністю було б неможливо без участі керівників впливових міжнародних організацій. Саме тому на Броварському проспекті столиці вони ділили площу з представниками центральних і місцевих органів влади. 

Ставлення українців, що працюють, роботодавців і політиків до підвищення мінімальної зар­­плати до 3,2 тисячі гривень на місяць з 1 січня 2017 року було різним. Градус емоцій — від «перемоги» до «зради». Та, напевно, доцільно формувати свою думку, керуючись не самими емоціями, а конкретними фактами. А вони, принаймні щодо наповнення бюджету Пенсійного фонду, такі: за перші два місяці року ПФ забезпечив повну та своєчасну виплату пенсій 11,9 мільйона пенсіонерів у всіх регіонах (окрім територій, не підконтрольних українській владі). Загальна сума видатків становила 34,6 мільярда гривень, що на 5,1 мільярда більше, ніж торік. І пенсійний бюджет ці виплати подужав, адже доходи його після підвищення мінімальної зарплати відчутно збільшилися. Так, виконання планових показників із власних надходжень у регіональних управліннях ПФ було забезпечено на 124,8%. 

Поряд із давньою традицією влаштовувати веселі проводи зими на Донеччині люди дедалі частіше збираються для сумного прощання з асфальтом, який зникає з настанням весни. Такі акції протесту недавно пройшли у Лимані та Покровську, де вже з’явилися ознаки добре організованого протестного дійства. Приміром, активісти встановили у місті величезні білборди інформаційно-саркастичного змісту: «Мером і його командою в 2016 році у Покровську витрачено 42 000 000 гривень бюджетних грошей на ремонт доріг. Катайтеся і отримуйте задоволення!!!»  

Від радянських часів незалежна Україна отримала глибоку житлову кризу. Ця проблема й нині досить гостра. 

У неспокійному сьогоденні майже непоміченою пройшла добра новина: всі водно-болотні угіддя Рівненського природного заповідника набули статусу міжнародних. До торфово-болотного масиву Переброди нещодавно долучилися масиви Сира погоня, Сомине, Біле озеро та болото Коза-Березина. Тобто майже всі 42 тисячі гектарів заповідника тепер перебувають, як кажуть екологи, під егідою Рамсара. Ідеться про Конвенцію про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, яку підписано в місті Рамсар (Іран) 1971 року. 

Неділя. Надвечір’я. Торгівля обіч дороги згортається. Власник величезної кількості товару (городина, яблука, домашні кулінарні вироби, гідні прикрасити весільний стіл) занепокоєний.

— Ти, — звертається до сина-помічника, — йди на електричку, їдь додому. Я залишуся, бо не везти ж усе це добро до хати — мати ніч не спала, щоб усе приготувати.