Те, що санкції таки будуть, стало зрозумілим вже після «кривавого вівторка» 18 лютого 2014. Високий Представник ЄС Кетрін Ештон терміново скликала позачергове засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС,  запропонувавши їм обговорити введення цільових обмежувальних заходів щодо винуватців насильства. Із зверненнями, які обіцяли рішучі дії в ЄС у відповідь на пролиту в Україні кров, виступило також все керівництво Європейського Союзу та більшості країн-членів ЄС. Апокаліптичні відео- та фоторепортажі з України, свідчення очевидців з місць подій ще більш кривавого четверга — попри оголошене напередодні перемир’я — навіть скептиків позбавили сумнівів у ефективності санкцій.

В олімпійському селищі Сочі відбулися збори збірної України на чолі з президентом Національного олімпійського комітету Сергієм Бубкою. Наші найсильніші спортсмени, які захищають національні кольори на зимових Іграх, хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих співвітчизників у Києві. Українські олімпійці розділили День жалоби в Україні, вивісивши чорні стрічки на державних прапорах олімпійського селища. 

Єврокубкові матчі в Одесі, Дніпропетровську, Плзені та Нікосії розпочалися з хвилини мовчання у пам’ять про загиблих в українській столиці. Також чиновники Європейського футбольного союзу вирішили перенести зустріч за участю київських динамівців з української столиці до Кіпру. 

Популярний донині телефільм про діяльність групи радянських розвідників, які в роки війни запобігли знищенню Кракова нацистами, вже став кінокласикою. Багатьом відомо, що карколомні пригоди героя серіалу «Майор Вихор» майже з документальною точністю відтворюють реальні події з біографії уродженця Дніпропетровська Євгена Березняка. Втім, у його житті чимало таємниць, про які він зміг розповісти лише в незалежній Україні. 

Останніми днями, що не година, збільшувався список загиблих: у цій війні пішли з життя колеги-журналісти, студенти (ще зовсім діти!), мирні перехожі, які чимось не сподобалися снайперу… Та втрачаємо ми не тільки людей — знайомих чи й зовсім чужих, які цими днями стали нам усім рідними, — ми втрачаємо набагато більше. Зовнішні ознаки стерті, дихання і серцебиття немає. Почуття, емоції, бажання зашкалюють. 

Урядовий квартал вільний. Нарешті! Зітхнув з полегшенням від непотрібного тепер і обов’язкового ще напередодні рутинного «засвічування» редакційної посвідки кордонам внутрішніх військ, беркуту та простим міліціонерам (останні завжди чемно, казали «будь-ласка, проходьте»). Однак, ідучи в редакцію, яка знаходиться на перехресті, без перебільшення, політичного життя держави (до будівлі Верховної Ради, Кабінету Міністрів буквально крок ступити) згадав братів Стругацьких. 

Сьогодні у Києві з самого ранку очікували на приїзд керівників дипломатичних відомств трьох впливових європейських країн. Німець Франк-Вальтер Штайнмайер, француз Лоран Фабіус та поляк Радослав Сікорський мали ще раз провести переговори з Президентом Віктором Януковичем та опозиційними лідерами. Мета одна — припинити кровопролиття на вулицях Києва. Наскільки їм вдалося переконати сторони піти на поступки одна одній, дізнаємося найближчим часом. Однак після зустрічі з главою держави, яка відбувалася після перемовин з опозицією, від коментарів дипломати відмовилися. 

Відомості про масові жертви вуличних боїв у столиці справили тут ефект відра бензину, вихлюпнутого у тліюче вогнище протистояння людей і влади.

Ще вночі, після надходження в регіон звістки про численних поранених, було спалено офіси обласної організації Партії регіонів та КПУ. Вранці на площах і вулицях з новою силою зазвучали гасла, в основі яких — незадоволення волинян широким наступом корупції, надзвичайно різким майновим розшаруванням між тими, хто створює матеріальні блага, але не може достойно жити, і тими, хто живе в розкошах.

Коли представниця збірної Білорусі фристайлістка Алла Цупер піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу в Сочі, у Рівненській ДЮСШ №1 був справжній тріумф. А як за кілька днів олімпійське «золото» здобув ще один білоруський фристайліст Антон Кушнір, тріумф став подвійним. 

Події, що сталися в Україні протягом грудня-лютого, вразили світову спільноту, адже у центрі Європейського континенту схожа ситуація мала місце ще на початку 1990-х років минулого століття. Але більше за все латентний конфлікт, що певний час тривав у суспільстві і набув конкретних обрисів останніми місяцями, вразив українство: саме тих людей, які  зо два десятки років жили у мирі на власній землі, не знали терактів, не знали збройного протистояння, мали можливість вільно вийти на вулиці міст, незважаючи на політичні уподобання. Події минулого вівторка не те що вражають — вони болем відлунюють у серці, однак «УК» завжди намагався подавати виважену інформацію. І від цього принципу ми не відхрещуємося.