Євроінтеграція, газ, примирення. Ці слова найчастіше звучали на початку липня у польському місті Вісла, де Президент України  Віктор Янукович зустрівся з лідерами країн «Вишеградської четвірки» — президентами Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини. Прокоментувати найголовніше з переговорів у форматі чотири плюс один «Урядовий кур’єр» попросив Радника Президента України — керівника Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента України Андрія Гончарука. 

Суд з торгових справ Відня ухвалив рішення, що німецька газова компанія RWE не повинна була дотримуватися принципу «бери або плати», передбачених контрактами з «Газпромом», адже вона вчасно попередила про зменшення закупівель. Отже «Газпром» повинен буде виплатити RWE Transgas 760 млн євро.
Юристи вважають, що це рішення підвищує  шанси НАК «Нафтогаз України» на успіх у суперечці з російською монополією у разі подання нею позову до Стокгольмського арбітражу.

За оцінками різних міжнародних організації, зокрема Міжнародної ради по зерну та Міністерства аграрної політики США (USDA), у цьому маркетинговому році (липень 2013 — липень 2014 року) в світі буде зібрано на 28—45 мільйонів тонн більше зерна пшениці та на 92—109 мільйонів тонн кукурудзи, ніж торік. Пропозиція зерна старого (залишки становлять 172 мільйони тонн) і нового врожаю тисне на ринок. Тож ціни впевнено повзуть донизу: вже сьогодні вони просіли в середньому на 50—60 доларів на тонні, розповідає про ситуацію на світовому ринку перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Іван Бісюк. За його словами, на внутрішньому ринку цінова ситуація навіть трохи краща. А все завдяки тому, що, прогнозуючи таку ситуацію, уряд до початку цінопаду дав зернотрейдерам можливість максимально і за досить високими цінами експортувати 22,819 мільйона тонн продовольчого і фуражного зерна (з борошном — 23 мільйони). 

Правоохоронці затримали Олега Калюжного, якого підозрюють у причетності до скоєння нападу на інкасаторську машину та вбивства двох осіб. Його затримали опівдні в місті Зеленодольську Дніпропетровської області. Завдяки діям міліціонерів під час затримання озброєний чоловік, що має військову освіту й досвід служби у Збройних силах та перебуває у добрій фізичній формі, не встиг вчинити опір. Зброю — два пістолети — і гроші вилучено, постраждалих немає, повідомив ВЗГ ГУМВС України у Дніпропетровській області. З викраденої суми підозрюваний встиг витратити лише гроші для придбання нової сорочки. 

І знову — червона доріжка, масштабні кінопокази просто неба та підвищена концентрація кінозірок у центрі Чорноморської Пальміри. Одеський міжнародний кінофестиваль, уже четвертий за ліком, якихось організаційних новацій начебто і не явив. Очевидно, на цей час його формат та сценарій виявилися загалом усталеними і далі треба просто наповнювати відпрацьовану форму новим змістом.

«Цьогоріч усього стало більше», — запевняє президент Одеського кінофестивалю Вікторія Тігіпко. Каже, що кількість відвідин фестивальних заходів може подолати бар’єр у 100 тисяч. Нові рекорди фестивалю — 6 тис. учасників з 30 країн світу, близько тисячі журналістів. «Схоже, що наступного року доведеться шукати ще нові майданчики», — зауважила пані Тігіпко.

Мабуть, не варто перелічувати проблеми, передовсім матеріальні, які останніми роками обсіли наші Збройні сили. Хоч за чисельністю особового складу вони — одні з найбільших у Європі, однак поступаються сусідам за рівнем підготовки, технічним станом озброєння та соціальними стандартами військової служби. Вочевидь, найближчим часом сподіватися на поліпшення ситуації через бюджетні вливання навряд чи варто. А як щодо альтернативних шляхів розв’язання проблеми?
За кордоном Збройні сили давно заробляють на туристах. В Ізраїлі щорічні доходи від воєнного туризму становлять $115 мільйонів. У ФРН ця цифра не виокремлюється із загального туристського доходу, проте вже не перший рік тримається на рівні 2% від усіх турпослуг. 

Чинник прецеденту забудови історичної частини міста, який у нас, на жаль, розглядається за принципом «чому іншим можна, а мені — ні?» призвів до забудови території навколо Софії Київської «хайятами» та басейнами, що спотворюють та нищать історичний вигляд міста, який органічно створювався сторіччями. 

Одним з останніх прикладів, який викликав потужний громадський резонанс, став початок зведення будівлі в центральній історичній частині міста в буферній зоні заповідника «Софія Київська» на перетині вул. Стрілецької та провулку Георгіївського, 9/11. Щоб прокоментувати ситуацію, яка склалася із забудовою Києва, та можливих подальших перспектив її вирішення, ми звернулися до члена Національної спілки архітекторів   України Ігоря РУСАКОВА.

Рудий пильщик поїдає хвою соснових дерев без останку, залишаючи лише голі паростки. Тому лісівники й називають цього шкідника «зеленою пожежею». Однак проти цієї пошесті, добре знайомої захисникам лісу, є управа. Зокрема у Павлоградському лісгоспі цього року 1300 гектарів зелених насаджень обробили біопрепаратом, який винищує рудого пильщика, але нешкідливий для довкілля (всього в області планували обробити близько п’яти тисяч гектарів).
Зовсім інша справа з таким шкідником лісу, як соснова совка. З нею на Дніпропетровщині мало знайомі, а нинішньої весни ця гусінь, зненацька і невідомо звідки з’явившись, напала на ліс під Павлоградом, поблизу селища Богуслав. Соснова совка ненажерливіша за рудого пильщика — з’їдає не лише хвою, а й бруньки. 

Ми прожили з чоловіком близько 15 років у шлюбі. Нещодавно він не лише подав заяву до суду, щоб нас розлучили, а й вигнав мене та нашого трирічного сина з будинку. Аргументує тим, що будинок оформлено лише на нього. Справді, щоб сплачувати менше податків, свого часу ми оформили не договір купівлі-продажу, а договір дарування. А ось тепер залишилися на вулиці. Що нам із сином робити? Куди потрібно звертатися за допомогою, щоб нас залишили жити в будинку, адже ми разом з чоловіком вкладали в нього кошти?

В. ІВАНЕЦЬ,
м. Київ 

Арт-центр Якова Гретера вирішив заплутати своїх відвідувачів, поставивши їм запитання «Реальність … ілюзія?». Саме таку назву має нова експозиція галереї, де представлено живописні твори пензля Петри Рубар, Уляни Нешевої, а також інсталяція мисткині Лілії Ісик. Як бачимо, галерея не зраджує своєму постулату — підтримці молодих і перспективних вітчизняних художників.

Творчість сучасних митців можна сприймати або ні, розуміти або не розуміти. Натомість автор цих рядків кладе на шальки терезів «вражає — не вражає», а вже потім аналізує те, що переважило. Здебільшого приємно вражають цікаві ідеї молодих художників. На щастя, значна частка творів виставки «Реальність … ілюзія?» містить цікаві задуми.