Житель Сарненського району Рівненщини Олександр Капітула мав серйозні проблеми зі здоров’ям і тривалий час лікувався. Та мрія працювати, творити власними руками ніколи не залишала чоловіка. Тому, маючи обмежені можливості, він не здався на милість обставин, а прийшов у районний центр зайнятості. Чотири місяці сумлінно виконував рекомендації його фахівців і таки здійснив свою мрію: влаштувався електрослюсарем у ТзОВ «Технобуд».  

На Спаса літо зустрічається з осінню. Закінчуються жнива.  На полі, дожинаючи ниву, залишили пучок незжатих стебел — так звану «спасову бороду». Колись, а подекуди і тепер її вбирали квітами, клали до неї скибочку хліба, а з колоска виминали зернятка і засівали в «бороді». Колись господар ниви, а у ХХ ст., де зберігалися традиції свята урожаю, то комбайнер після засіву «бороди» качався біля неї, примовляючи: «Спасе, Спасе, перенеси силку на другу нивку». Колоски з неї святили і висівали з першим посівом озимини. 

Що тарифи на воду в кожному місті різні, я зрозуміла з інтерв’ю з представником Мінрегіону, яке недавно було вміщене у вашій газеті. Але й досі не можу зрозуміти, чи єдиними є норми води, чи також вони різняться за географією.

У нас раніше була норма 250 літрів води на людину на місяць. Ми жартували, що це на слона. Але платили справно, і з розумінням ставилися до «проривів» та «витікання». Але наприкінці минулого року ця норма збільшилася до 375 літрів. На запитання, чому, сказали, що поставили насос.

…Ця історія могла б послужити сценарієм новітнього українсько-бразильського серіалу. Тут поєдналися драма і трагедія, детектив та житейська казка. Два роки тому в далекій Бразилії народився хлопчик, Максим Подопригора. Малюк українського походження залишився сиротою і з самого народження потрапив у дитячий притулок. Тут зробив перші кроки, відчув турботу і любов чужих йому людей… 

У нашому будинку певний час тому створили житлово-будівельний кооператив. Та проблем у мешканців від того не поменшало, а навіть навпаки. І якщо раніше ми хоча б знали, куди скаржитися — до ЖЕКу, то нині вже й не знаємо, де правди шукати.

Підкажіть, будь ласка, як регулюються відносини між власниками квартир та житлово-будівельним кооперативом?

В. ГОРБУЛЯНСЬКИЙ,
м. Одеса

За словами творців шоу, воно стане цікавішим і насиченішим. Ефір, як і раніше, триватиме 3 години, що залишає за «Сніданком» звання найдовшого ранкового шоу на нашому телебаченні.

Головна мета телевізійників у новому сезоні — стати ближчими до глядачів. Ставку роблять на інформацію і розваги. 12 журналістів збирають новини, але, на відміну від класичних новин, наприклад, ТСН, у студії «Сніданку» цю інформацію обговорюватимуть із зірковими гостями. 

Найбільшу в Європі унікальну колекцію поліцейських кашкетів, про яку знають не лише в Україні, а й далеко за її межами, зібрав головний експерт-криміналіст Харківщини Станіслав Перлін. У його кабінеті зберігається вже майже триста головних уборів стражів порядку з понад сотні країн світу.

Тут знайшли своє пристановище й не менш унікальні документи та старовинні фотографії різних епох, що зберегли образи людей, які чесно служили на благо Вітчизни або віддали за неї життя. 

Знаменитий лист запорожців до турецького султана підписав кошовий отаман Іван Сірко. На картині Іллі Рєпіна він зображений у центрі. Іван Сірко — український шляхтич із Поділля, кальницький, вінницький і харківський полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. З 1654 по 1680 роки він був найуспішнішим і найвідомішим українським полководцем. Проти агресивної Османської імперії отаман здійснив понад 55 успішних походів і жодного не програв!  Його козаки багато разів брали Очаків, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Перекоп, Ясси та інші міста. Січ обирала Івана Сірка кошовим отаманом 12 разів. Про нього, як про народного героя, складено багато пісень, дум, казок, повістей та оповідань, поем і віршів. 

Ще кілька років тому на одній з околиць райцентру Рожище був рай для комарів. Бо в урочище, що прилягає до річки Стир, у час весняних повеней набиралося стільки води, що вона стояла до осені. Нині тут  — бджолиний рай. Як так сталося?  

У 2009-му двоє небайдужих людей — Юрій Момот та Костянтин Бальбуза — задумали влаштувати пасіку. Вони розуміли: для успішної реалізації задумки і майбутньої продуктивної роботи Божих комах потрібна надійна кормова база. Саме з її створення все й почалося.

Якби раніше хтось сказав, що «Україна» — один з хороших кінотеатрів у центрі Черкас — раптом зникне, просто не повірив би. Але недавно сесія міської ради за пропозицією департаменту економіки та розвитку міськвиконкому та за активної підтримки міського голови Сергія Одарича і його більшості у міській раді дозволила продаж будівлі міського кінотеатру «Україна» без збереження профілю його діяльності.