Актуальна тема

  • Як живеться у Криму через сто днів після «референдуму»

    З того пам’ятного 16 березня, коли у Криму — під дулами автоматів — відбувся псевдореферендум, що визначив теперішній статус АРК і став першим щаблем анексії півострова Росією, минуло майже сто днів. За цей час життя кримчан круто змінило свій вектор, знищивши плани на майбутнє і додавши проблем, з якими поки що важко впоратись. Тож «Урядовий кур’єр» попросив проаналізувати нинішню ситуацію в Криму тамтешню журналістку, матеріал котрої, з огляду на безпеку автора, ми публікуємо під псевдонімом.  

  • «Розкуркулювання» по-кримськи

    Унаслідок збройної агресії Росії нині в тимчасово окупованому Криму системно порушуються права звичайних українців, вітчизняних компаній, підприємств та, власне, й безпосередньо нашої держави. У результаті від збитків потерпають усі. Незаконній експропріації піддає все, що вважає за потрібне, так звана влада Криму: за період окупації вона видала понад 10 рішень про націоналізацію 700 з лишком державних підприємств. Сума збитків, завданих Україні тимчасовою окупацією Криму, становить 1 трильйон 80 мільярдів гривень. І це ще без урахування втраченої вигоди від користування об’єктами, вартості корисних копалин тощо. 

  • Павло КУЩ

    Діти війни: початок літа

    У вересні учні загальноосвітніх шкіл на сході України схилять голови над зошитами чи просто аркушами паперу, подумки повертаючись у недавно минуле літо. Не секрет, що вперше у своєму житті багато хто із них у традиційному творі напише, що «у війнушку» цього літа не тільки гралися, а й відчули її реалії по-справжньому. І саме воєнні дії на півночі Донеччини та в інших районах регіону внесли серйозні корективи у те, як місцеві діти провели свою найулюбленішу пору року. Та це буде потім, у вересні, до якого, як дедалі частіше зітхають дорослі, ще треба дожити. А поки що ж автор, зібравши й узагальнивши враження юних донеччан від початку літа, запропонував їх у вигляді щоденника одного із них.  

  • Без інформаційної політики ніяк

    Нині одне з пріоритетних завдань гуманітарного розвитку — забезпечення громадянської єдності. Його можна виконати, якщо влада зможе скоординувати свої дії у сфері інформаційної політики та забезпечити збалансований підхід до етнонаціональних питань. 
    — Нашій державі нині бракує єдиної інформаційної політики. Це видно на прикладі ситуації, яка склалась у східному регіоні. Жителі Донецька, Слов’янська та інших міст не знають, звідки їм брати достовірну інформацію щодо антитерористичних заходів. А ось коли нарешті з’явився речник АТО, всі почали слухати тільки його, він став єдиним голосом, який усе розповідає, — каже політтехнолог, віце-президент Української PR-ліги Денис Богуш.

  • Любомира КОВАЛЬ

    Переселенцям зі сходу пенсії видаватимуть за спрощеною системою

    Виплата пенсій вчасно та в повному обсязі — питання, яке хвилює нині, напевно, всіх без винятку людей літнього віку. Та найбільше воно болить вимушеним переселенцям з Криму та східних областей і тим, хто ще залишається на Луганщині та Донеччині. Чи отримають вони виплати взагалі?

    — Виплату пенсій в Луганській та Донецькій областях забезпечують нині з урахуванням напруженої ситуації, яка склалася у цих регіонах. Зокрема на Донеччині уже виплатили 0,9 мільярда гривень (місячна потреба — 2,6 мільярда), що становить 32,7%, а на Луганщині 0,5 мільярда гривень (місячна потреба — 1,3 мільярда, відповідно — 34,8%), — повідомила заступник голови правління Пенсійного фонду України Валентина Никитенко. — Виплату здійснювали за рахунок законодавчо визначених джерел доходів. 

  • Для Феміди інтереси держави — другорядні?

    За роки незалежності нашої держави судову систему прагнули змінити неодноразово. Але при цьому кожна політична сила, яка приходила до влади, досить часто робила це з урахуванням своїх інтересів. За часів Януковича, приміром, суди взагалі втратили, так би мовити, право голосу, а реформу звели до урізання повноважень Верховного суду України, оскільки його очолював представник опозиційних сил. Унаслідок цього стосовно тих, хто не був членом «сім’ї», або наближених до неї кланів усі рішення підганяли під вказівки, які надходили з найвищих ешелонів влади. Навіть всюдисущі рейдери змушені були рахуватися з цими реаліями і могли дозволити собі атаки лише на підприємства, які перебували поза зоною інтересів кримінального клану, що прийшов до влади в Україні чотири роки тому. 

  • Моє карпатське літо: гори, мандри, друзі

    Ось і задзвеніли дитячим сміхом чернівецькі стаціонарні заклади оздоровлення та відпочинку, або, простіше,  літні табори. Завершилися останні приготування: привели до ладу спальні корпуси, альтанки, спортивні майданчики.

    Щоправда, вже років із десять профспілки не балували свої табори капітальними вкладеннями, обмежуючись лише косметичним ремонтом. Матеріально-технічна база — з радянських часів, і фінансові прориви у найближчому майбутньому не проглядаються.

    Цього літа в області стало менше пришкільних таборів — від них відмовилися у селах і селищах міського типу. Міністерство освіти і науки нарешті зрозуміло, що там такий відпочинок дітей не доречний. Передбачені на них кошти перекинуть на додаткові путівки у стаціонарні табори, аби використати їхню базу на повну потужність. 

  • Світлана ГАЛАУР

    Транспортний парк української армії поповниться ультрасучасними машинами піхоти

    Минулої середи бійці Національної гвардії  на Харківщині на військовому полігоні під Чугуєвом  ознайомилися з новою спеціальною військовою технікою. Йдеться зокрема про бронетранспортер «Дозор-Б», що входить до сімейства багатоцільових колісних транспортних засобів подвійного застосування. Його розробили спеціалісти Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова». 

  • За московським часом у Криму навіть корови не дояться

    — Оце повертаюся додому, у Крим, а серце слізьми омивається, — після знайомства в купе майже порожнього залізничного вагона у поїзді, що прямував на південь, поділилася наболілим огрядна Олена Петрівна, жінка з передмістя Сімферополя. Як розповіла моя попутниця, вона гостювала у дітей: допомагала дочці поратися із довгоочікуваним первістком — нарешті стала бабусею. Але радість від цієї визначної події затьмарилася. 

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    Якби вони чекали письмового дозволу на постріл, їх не було б у живих

    «Цю каску ми самі зрешетили. Хотіли переконатися, чи зможе захистити, — показують хлопці наскрізь прошитий кулями тонкий метал. — Переконалися: захистить, але бійця, що поруч, аби його не заляпали розтрощені під каскою мізки товариша. Ось в такому дранті нас кинули проти до зубів озброєних бойовиків»…  
    Із Чернівців частину особового складу в/ч 1241 відправили до Луганська охороняти державні об’єкти під час масових заворушень. Уже у відірваному від України Криму нахабно господарювали російські війська, вже гриміли бої у Слов’янську, в наповненому бойовими загонами Луганську сепаратисти захопили СБУ, виставивши усім «для науки» тіла закатованих українських «альфівців» з виколотими очима і розпоротими животами.