Про маловідомі подробиці цієї трагедії розповідає ірпінець Микола Іванович Яріш, який саме наприкінці жовтня того року потрапив служити на флот до Севастополя. 

— Коли буваю у Севастополі, — розповідає Микола Іванович, — обов’язково відвідую кладовище, де поховані сотні моряків-новоросійців. Підходжу до стели Скорботного матроса, де викарбувано слова: «Мужнім матросам лінкора «Новоросійськ», що трагічно загинули 29 жовтня 1955 року. Любов до Батьківщини і вірність військовому обов’язку були для вас сильнішими за смерть».

Лінкор затонув саме на річницю Ленінського комсомолу 29 жовтня, а чотири дні перед тим мене призвали у військо і направили служити на Чорноморський флот. Прибувши до Севастополя, дізналися, що служитимемо на кораблях. Усі ми раділи, що 4 роки служитимемо на Південному березі Криму! Але радість затьмарювали пошепки переказувані подробиці загибелі лінкора, бо на все був накладений гриф «цілком таємно». 

Тогорічна зимова новина буквально струсонула Суми. 17 лютого майже опівночі в одній з квартир двоповерхового будинку по вулиці Гамалія вибухнув балон з природним газом. Потужною хвилею знесло дах, від самого помешкання залишилися уламки, а в сусідніх двоповерхівках повилітало скло з вікон. На щастя, господар залишився живим, хоча й одержав тяжке поранення.

Як з’ясувалося, чоловік заправив балон газом під самісіньку зав’язку (щоб не мало!), але не врахував одного закону фізики. Заправка відбувалася на холодному повітрі, а місткість поставив у теплому приміщенні. Через кілька годин балон рознесло на друзки, а разом з ним і саму квартиру. 

За минулих часів на околицях Києва, зокрема і в Дарниці, яку поети радянської доби зазвичай римували з «ударницею», бовваніли високі труби з ядучим димом, рясніли  заводські приміщення, склади та промвузли. Зокрема і зі шкідливим для людей та довкілля виробництвом. Такими самими, переважно сірими, були фасади та двори непрестижних житлових п’ятиповерхівок.

Той же, хто бував у світових столицях, завжди по-хорошому заздрив віддаленим від адміністративного центру зручним і затишним тамтешнім мікрорайонам: життя тут протікало повільніше, ніж на відомих стріт чи авеню, та кожен освітній заклад мав вигляд сучасного палацу, дитячі майданчики були схожі на казкові сюжети, обабіч доріг зеленіла свіжа трава і квітли троянди, а місцевий люд залюбки пересувався  екологічним транспортом — велосипедом. 

Жахлива драма в приморському селищі Урзуф Донецької області розгорталася майже за народною приказкою «Хоч як вовка годуй, а він у ліс дивиться». Адже раніше засуджений житель сусідньої області чорною невдячністю відплатив пенсіонерці за її турботу, якою вона оточила «бідолаху». Стареньку не тільки позбавили останніх заощаджень «на смерть» та майна, а й жорстоко вбили. 

Ви досі перете білизну звичайним порошком? Тоді небезпека вже увійшла у ваш дім. Адже більшість мийних засобів, які продаються у вітчизняній торговельній мережі, містять фосфати (солі фосфору, що пом’якшують воду) і ПАР (поверхнево активні речовини). Страждає від таких мийних засобів не лише людина, а й природа. Тому світове співтовариство, усвідомивши масштабність проблеми, переглянуло ставлення до побутової хімії, до складу якої входять названі речовини. Як наслідок, ще в 1990-х роках у більшості країн Європи, США, Канаді, Австралії, Японії введено обмеження стосовно вмісту фосфатів у мийних засобах. В Україні ж більшість господинь користуються так званими небезпечними порошками, оскільки вони трохи дешевші за їх поліпшені аналоги. 

Минулої суботи селяни на Рівненщині перекрили трасу Київ—Чоп. Не просто загородили живим тунелем, а в цілком законний спосіб: вони просто безперервно ходили по «зебрі». Нервові водії по обидва боки одного з кращих відрізків міжнародного транспортного коридора, кілометрові черги з вантажівок, легковиків та рейсових автобусів — ніщо не зупиняло людей. 

Банківська спільнота таки домоглася значних поступок зі сторони влади. 30 жовтня Президент України підписав Закон  № 5405-VI  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань», згідно з яким запроваджено практику арешту за рішенням суду заставного майна та у випадках визнання недійсним кредитного договору. 

Не секрет, що наслідком масштабної реорганізації планово-адміністративної системи економіки стала не менш масштабна хвиля закриттів, роздрібнень, перейменувань, створень і ліквідації суб’єктів господарювання. При цьому далеко не завжди приділялась належна увага збереженню документації про періоди роботи і зарплати працівників. Тож часто трапляється, що єдине підтвердження стажу — запис у трудовій книжці.

Покласти край такій ганебній практиці покликані трудові архіви, кращий досвід і проблемні питання діяльності яких розглядали на Всеукраїнському семінарі архівістів у Житомирі.

Я мати ув’язненого і хочу подати клопотання про помилування для свого сина. Але не знаю, куди мені звернутися. Розкажіть, будь ласка, хто нині наділений повноваженнями розглядати і вирішувати такі питання?

Як я знаю, раніше такі клопотання подавалися до Президента, проте нині вони повертаються до адресата. Чи тепер в Україні вони взагалі не розглядаються? І чи може саме мати клопотати за сина, чи яка має бути процедура? Буду дуже вдячна за детальну інформацію.

М. ДМИТРІЄВА,
м. Костянтинівка Донецької обл.

Хочу дізнатися, чи повинен я як власник автомобіля Фіат Скудо (мінівен), вантажопасажирського-В вантажопідйомністю 500 кг на 6 посадкових місць з водієм, з врізними вікнами по салону, платити єдиний збір?

Як я знаю, згідно із Законом «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», платити за це мають власники вантажних автомобілів. Також, відповідно до листа Державної митної служби про порядок визначення типу транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, до вантажних можуть бути віднесені вантажопасажирські автомобілі з цільнометалевим  кузовом і двома посадковими місцями.

Проте на Львівській митниці чомусь саме такі автомобілі, як мій, відносять до вантажних і вимагають сплачувати єдиний збір. Та чи це законно?

П. САПИЛО,
с. Молошковичі Львівської обл.