Моя мати проживала до вересня 1986 року в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона). Має посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Згідно зі ст. 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється особам, які постійно проживали у забруднених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
На початку листопада 2012 року матері виповнилось 52. Страховий стаж — понад 30 років. Хочу дізнатися: чи може моя мати піти на пенсію достроково? Тобто, з огляду на Закон «Про заходи  щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у скільки років мама має право піти на пенсію?

І. КОЛЯДА,
 м. Чернігів

Щоранку спостерігаю з вікна, як літній бородатий чоловік у довгому плащі повільно підходить до сміттєвих контейнерів і впевнено, зі знанням справи, видобуває звідти харчі, які бережно складає у великий кульок. Якось він розповів, що звуть його Павло Іванович, працював колись агрономом неподалік обласного центру, потім захворів, залишився сам, пенсія мізерна, продав квартиру, тепер перебивається, як може. Влітку ще нічого, а кілька зимових місяців переживати важко. На світі тримає, показує на контейнер з відходами, ось така їжа.
— Ви не повірите, скільки я знаходжу тут придатних продуктів! Ми справді великі марнотратники! 

Торік «УК» уже звертався до теми виживання в Тальному на Черкащині музею історії хліборобства. Саме виживання, адже один із небагатьох закладів культурно-історичної спадщини України, де експонують унікальні пам’ятки трипільської культури, виявлені в ході багаторічних досліджень на землях району, нині просто животіє.

Тривалий час музей містився на першому поверсі колишнього палацу графа Шувалова, який тальнівці зуміли вберегти у руйнівні революційні роки. Вистояла ця велична споруда, визнана архітектурною пам’яткою державного значення, і в період Другої світової війни. 

З-поміж інших немовлят матері впізнають донечок і синочків у пологових будинках навіть за плачем.

Із безлічі мелодій композитори виокремлюють власні, а їхні шанувальники — улюблені.

А якби так, як концерти, окремо записували на платівки та диски оплески глядачів у залах, — чи змогли б музиканти і вокалісти розрізнити, які з тих овацій лунали тоді, коли викликали їх зі сцени своїм мистецтвом саме вони? І скільки часу тривають усі оплески, присвячені кожному з них, за творче життя — як сон уночі, наприклад, у їхньому житті звичайному? 

І хоч свято має тривожну назву «поминки», насправді воно просякнуте радістю. Це день, коли в господі різали свиню, а на допомогу приходили сусіди й родичі. Увечері господарі накривали на стіл і починалися співи, танці, куштування.

У радянський час прадавня традиція забулася, але нині її взялися відроджувати в селі Геча, що на Закарпатті. Та так активно, що місцевий «Фестиваль різників» (угорською гентешів) позаторік визнано кращим серед усіх гастрономічних у краї.

— Наші поросята випоєні на молоці, свині вигодувані на зерні й буряках, без жодних гормонів і біодобавок, — запевняють організатори.

Цього року їм повірили понад 3 тисячі гостей зі Львова, Києва, Кривого Рогу й навіть Криму та Одеси. 

Від обласного центру до цього села, що в Путивльському районі, неблизький шлях — 114 кілометрів. У 133 тутешніх дворах мешкають 473 селян. Працюють навчально-виховний комплекс, амбулаторія, міні-пекарня, стадіон, відділення зв’язку,  два магазини, будинок культури, сільськогосподарське ПАТ «Мир».  Будинки газифіковано, водопостачання централізоване.
Із траси, що веде зі стародавнього Путивля до гетьманського Глухова, дорогу до села підкаже  постамент із бойовим танком, а перед ним — дорожній вказівник до Мазівки. Щодо першого, то  машина часів Великої Вітчизняної війни нагадує нащадкам про героїчне минуле краян і передусім про партизанів-ковпаківців. 

 Нинішній рік ЮНЕСКО проголошено роком Амосова, адже з його іменем пов’язана характеристика кінця ХХ — початку ХХІ століття.
Лікар, учений, письменник, громадський діяч, талановитий організатор, повелитель думок і натхненник молоді до творчості, взірець чесності і порядності… Таким був і залишається, бо справа, якій служив, триває й розвивається. В цьому, мабуть, він найщасливіший. А вдячне суспільство щодалі більше переконується в геніальності і далекоглядності академіка. Започаткований лікарем-новатором підхід до порятунку серця успішно розвивають його колеги й наступники, а посіяні вченим і письменником зерна уваги й поваги до людини проростають у серцях творців добра.

Із 5 січня влада розпочала боротьбу з нелегальними та напівлегальними таксистами. Саме з цього дня набув чинності Закон України «Про автомобільний транспорт», згідно з яким змінено поняття «внутрішні перевезення». Такого, як відомо, і вимагали раніше професійні таксисти і галузеві організації. 

Останнім часом розгляд справ в українських судах нагадує швидше жахливий фарс або конвеєр миттєвих і необгрунтованих рішень, аніж правосуддя. На жаль, усе частіше вони не захищають гарантовані Конституцією України права та свободи людини за принципом верховенства права. Люди у мантіях, приймаючи рішення на швидку руку, забувають дотримуватись основних принципів і засад судочинства – справедливості, добросовісності і розумності (згідно ЦКУ). Замість обгрунтованих рішень на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, вони приймають такі, що не піддаються жодній критиці. А навіщо робити інакше, якщо цьому сприяє сама система.   

Тролейбуси для Черкас — тема болюча, втім, як і для багатьох інших обласних центрів, де користуються застарілим парком електротранспорту. Постійні поломки, нестача справних машин уже стали притчею во язицех в обласному центрі, який задихається від загазованості, зокрема на центральних вулицях міста, від надмірної кількості автобусів. Тож Черкасам так необхідний екологічно чистий комунальний транспорт!