У червні нинішнього року Указом Президента була введена в дію нова редакція воєнної доктрини України. Аналітики відразу зазначили, що документ принципово відрізняється від попереднього. Саме питання трансформації, а точніше — докорінного реформування українського війська і стало темою нашої розмови з начальником Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувачем Збройних сил України генерал-полковником Володимиром ЗАМАНОЮ. 

Це трапилося вранці у суботу. Загинув 21-річний пілот — курсант Харківського університету Повітряних сил Збройних сил України Микола Наконечний, родом із Сум.  

Мисливці-зловмисники за художніми картинами добралися вже й до районних музеїв. Принаймні це засвідчують останні події, що сталися в селищі Гусятин на Тернопіллі. Тут із місцевого комунального краєзнавчого музею грабіжники винесли 9 картин, написаних у стилі соцреалізму. «Дорога», «Голубі тіні», «Натюрморт», «Посівна», «На колгоспному току» — ось лише кілька назв полотен, на які зазіхнули крадії. Авторами цих творів були, зокрема, відомі радянські й українські живописці М. Дерегус, Ф. Захаров, М. Коган-Шац, С. Шишко, а також тернопільські художники А. Ткаченко та С. Нечай. 

Нині важко віриться, що у 1927—1929 роках єдина в Україні Одеська кіностудія випускала понад 40% усіх фільмів у СРСР. Саме на доходи від їх прокату збудували найпотужнішу в тодішній Європі Київську кіностудію. За визнанням сучасників, життя на ній зосереджувалося довкола двох непересічних особистостей — Олександра Довженка та Івана Кавалерідзе.
Утім, коли урочисто відзначали 50-річчя Київської кіностудії ім. О. Довженка, одного з її корифеїв уже не було серед живих, а іншому вручили квиток у… п’ятий ряд балкона третього ярусу столичного оперного театру. 

На ярмарку в Любечі всього було: вишиванки, подушки, глиняні горщики, різьблені картини, килими. Та тенькнуло в душі біля постеленої на моріжку смугастої домотканої ряднини. Пригадала, як у шкільні роки ми з сестрою, нагасавшись на вулиці, утихомирено вмощувалися біля купки зі старим одягом, який нарізали на тонкі смужки, змотуючи їх у різнобарвні клубочки. Коли останніх збиралося чимало, можна було відносити тітці Гані. Розмінявши дев’ятий десяток, вона вже давно могла озиватися на бабусю, але страшенно ображалася на таке звернення.  

Він запам’ятається учасникам, а до міста Лева їх приїхало понад 400 з 18 країн світу, яскравою насиченою програмою, цікавими проектами та зустрічами з 220 відомими авторами. У межах форуму відбулася низка фестивалів, акцій, представлено рекордну кількість книжкових новинок. Кількість відвідувачів і продажів просто зашкалювала. Точилися гострі дискусії з актуальних проблем вітчизняного книговидання.
Своєю активністю Львів укотре продемонстрував: до книжки, розумної, доброї, корисної, сучасники інтересу не втрачають.
 

Ентузіазм і патріотизм народу керівники Радянського Союзу вміло використовували для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте більшість тих, хто пройшов через горнило Чорнобиля, вважають ті події адекватною реакцією на критичну ситуацію. Вони переконані, що виконували громадянський обов’язок. Без віри в це хтозна, що могло б статися після аварії.
Свої зобов’язання перед людьми, що втратили здоров’я, перед сім’ями, які залишилися без батьків і дітей, держава окреслювала в законах, гарантувавши підтримку вогнеборців. Передбачалася взаємна відповідальність держави й людини — так і повинно бути. Без цього суспільство нормально розвиватися не може. 

Розкажіть, будь ласка, детально, як має проходити технічна інвентаризація перебудованого житлового будинку та інших допоміжних споруд? Також хочу дізнатися, як садибний житловий будинок вводиться в експлуатацію. Заздалегідь вдячний за відповідь.

В. ШУТАК,
с. Нове Давидково, 
Закарпатська обл. 

Я — дружина померлого ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії. Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії, захворювання, яке спричинило смерть чоловіка, пов’язане з виконанням ним військової служби при ліквідації аварії. Але на день смерті  групи інвалідності він не мав.
У 2008 році я вийшла на пенсію як дружина померлого військовослужбовця зі зниженням пенсійного віку на 5 років. 

Раніше я зверталася до вас із запитанням, чи доцільно мені робити перерахунок пенсії. Ви надіслали мого листа до Пенсійного фонду, звідки мені дали офіційну та чітку відповідь, що доцільно. Проте коли я з цим листом пішла до районного управління ПФ за місцем проживання, його працівники в один голос сказали, що робити це абсолютно недоцільно. І як таке можливо — одна структура і дві різні відповіді? Працівники райуправління посилаються на якийсь лист, а не на законодавство, та хіба так можна? Ось і виходить, що у 2008 році мені зробили перерахунок і додали до пенсії 176 грн, у 2010-му — 249 грн, а у 2012-му — 0. Але чому, чи це законно?