Суботні зустрічі

  • Катерина МАЦЕГОРА

    "Для мене варіант виживання - стати звіром"

    Спеціаліст з одиночного виживання за час своїх мандрувань пізнав голод і холод, не раз боровся за своє життя з дикою природою. А після усього пережитого зробив простий висновок: за складніших умов життя ставлення людей одне до одного тільки краще. Він не впевнений, що в Україні вижити найлегше: "Немає взаємодопомоги між людьми. У нас дуже складна, глибоко егоїстична країна, замкнена в собі у прадавній граніт".

  • Інна КОВАЛІВ

    "Видовище - це не лише шоу"

    Щодня вмикаючи телевізор, не перестаєш дивуватися, наскільки цікавим і неосяжним є світ телевізійного мистецтва. Ще кілька десятиліть тому телебачення було зовсім іншим, проте неймовірно швидко розвивалося і вже тепер, маючи потужні технології, видає на-гора багато програм. Тож у день професійного свята про досягнення сучасного теле-простору і не тільки "УК" поспілкувався з відомою телеведучою програми "Надвечір'я" Першого національного телеканалу Тамарою Щербатюк, яка присвятила улюбленій професії майже 50 років свого життя.

  • Катерина МАЦЕГОРА

    "Я не Проня і не Свиня..."

    "І годі вже тривожних дум, із серця геть печаль і сум!" -співає донья Маргарита голосом Тамари Яценко у спектаклі "Севільські заручини", що йде у Київському академічному Молодому театрі. Я дивилася на приму театру і була вражена надзвичайною акторською грою. І гротеск, і бісики в очах, а яка мелодійна мова!.. "Невже народна артистка й у житті така сама?" - майнула думка.

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    "Якщо людина обдарована Богом, де вона народилася, - однаково..."

    Чернігів став четвертим у країні містом, де створено Музей сучасного мистецтва. Відправною точкою цієї події стало те, що його директор - член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов, який до того 15 років опікувався галереєю "Пласт-Арт", дійшов висновку, що з нього... нікудишній галерист і комерсант. Йому шкода продавати картини - щоразу таке відчуття, ніби втрачається близький друг.

  • Юрій МЕДУНИЦЯ

    "Гонор десантника не дозволив ображатися на долю"

    "Ставте будь-які запитання!" - Від часу нашої останньої особистої зустрічі минуло майже 13 років, але у правиці Сергія Васильовича відчувається така ж прихована сила, а з очей струменять упевненість воїна, правота патріота і, водночас, певна втома людини, яка не належить сама собі...