Розмови про перебіги погоди останніми роками перестали бути нейтральними темами. Фахівець відділу стратегічного планування Держекоінвестагентства Роман Харитонов упевнений: якщо ще 10 років тому питання зміни клімату і його впливу на соціально-економічне життя людей було дискусійним, то нині воно поза сумнівом.

Моя сусідка, жінка у висловлюваннях досить різка, нещодавно пішла на заслужений відпочинок. А днями яскраво змалювала мені, скільки часу, сил і нервів їй довелося витратити, збираючи різноманітні довідки для оформлення пенсії.

— Три місяці оббивала пороги різних інстанцій. Спочатку подавала запит до чиновників, щоб отримати одну довідку, чекала кілька тижнів, аж тут виявляється, що треба ще одну. А я ж людина літнього віку, важко мені щодня бігати містом. От якби створили в нас єдину установу — подав туди документи з роботи, а її працівники всі необхідні довідки збирали б самі, та ще й усього за кілька годин, — сказала мрійливо.

Саме цю розмову я згадала під час обговорення законопроекту «Про Єдиний державний демографічний реєстр», який презентував його розробник народний депутат Василь Грицак. 

Непересічний і на перший погляд ніби дивний факт: коли йдеться про науково виважений об’єктивний виклад історичних досягнень людської цивілізації, завжди уважний читач натрапить на внесок українського інтелекту. Творців військової техніки, спорядження та інженерних споруд наші пращури називали давнім словом «розмисли». Сучасна українська мова називає цвіт інтелекту нації «технічною інтелігенцією». Українські інженери творили славу України.  Їхня горда й незалежна козацька вдача, високі досягнення у військово-інженерній справі вочевидь підкреслюють, що військова науково-технічна думка завжди була складовою загальноукраїнської культури, що рівень творчості українських розмислів завжди відповідав, а в багатьох випадках випереджав світові досягнення.

Так уже повелося, що тему Чорнобиля у нас здебільшого порушують у квітні, перед  Днем пам’яті про трагедію. Після 26 числа медійні голоси різко стихають і лише вряди-годи десь щось чорнобильське може зринути в різних інтерпретаціях. До певної міри це й зрозуміло, бо якісь рани за понад двадцять років могли зарубцюватися, а по живому дерти боляче… На жаль, Чорнобиль болітиме ще довго, бо нести його хрест — не перенести багатьом поколінням українців. 

Що таке банк? З термінологічної точки зору, назва походить від італійського banko — стіл чи лавиця, на яких міняли розкладали монети. В сучасному тлумаченні це спеціальна фінансово-кредитна структура, що займається різними операціями з грошима, цінними паперами та іншими авуарами. Певна річ, нинішні банки і особливо банкіри мало нагадують древніх лихварів, хоч, по суті, багато в чому методи і принципи їхньої діяльності залишаються незмінними. Різниця в масштабах — сьогодні банки оперують грошима не лише так званих фізичних і юридичних осіб, а й коштами величезних транснаціональних компаній та найвищих державних установ.  

Втративши голову, за волоссям не плачуть. Тож наче й не випадає піднімати якийсь особливий лемент з того приводу, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення вилучила із ліцензій на мовлення графу «Мова, якою вестимуться передачі». Тим більше, що є у нас міста, де така новація жодним чином не позначиться на мовних розкладах у ефірі і не спричинить тієї «русифікації», про яку попереджають експерти.  

Шановні журналісти! Я, учасник Великої Вітчизняної війни, підпільниця-партизанка,  інвалід  І групи Макаренко Лариса Адамівна, звертаюся до вас по допомогу. На земельній ділянці в селищі Брусилів Житомирської області по вулиці Революції, 14 розташована могила моїх батьків та брата, замордованих фашистськими нелюдами влітку 1943-го.

Захопивши в магазині кілька паляниць (хоч би хто вирушав до полонинників, повинен принести їм свіжого хліба — такий закон), їдемо з Ясиня вузькою дорогою вздовж Чорної Тиси, потім понад її притоками. Години зо дві минуло, доки «газик» видряпався на гору Татул. Далі — лише пішки. Андрій Цуперяк, єгер Станіславського лісництва, виймає бінокль, і я з душевним трепетом вдивляюся в далину, де полонина Ворожеска, де чабанська стая, вівці, коні, собаки… 

Мені 54 роки. 29 із них пропрацювала завідувачем бібліотеки у військовій частині. Та нині її ліквідують. Загальний стаж роботи — 34 роки. Тож хочу дізнатися, чи можу я нині піти на заслужений відпочинок. А ще прошу уточнити: чи вираховуватимуть з моєї пенсії по 0,5% кожного місяця за 2 роки, якщо я оформлю пенсію у 55 років?

Н. САВЧУК,
м. Броди Львівської обл.

Я ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Був у зоні відчуження як військовозобов’язаний. Отримав дозу опромінення 23 рентгени, про що маю запис у військовому квитку. І мене дуже дивує, що нині чорнобилець будь-якої категорії, навіть  4-ї, який, можливо, навіть не працював у зоні  переселення, а тільки жив, і не був військовозобов’язаним, якщо отримає інвалідність, може отримати також статус інваліда ВОВ з усіма належними пільгами. Хіба ж це справедливо?

А ще лікарі за якимись власними критеріями можуть встановити групу інвалідності або зняти її. Ось мені кілька років тому комісія МСЕК встановила втрату працездатності лише на рівні 25%, а тому групу не встановили. За цей час я кілька разів ламав хребці, та лікарі й досі наполягають, що група мені не належить. І все-таки я не можу за станом здоров’я ходити на пікети до Пенсійного фонду, спати в наметі та бігати цілий день із транспарантом. А ті, хто це робить, напевно, мають значно краще здоров’я, хоч декому з них інвалідність встановили. А отже, як не було соціальної справедливості, так і немає. І чи дочекаюсь її колись?

І. МАКСИМЕНКО,
м. Донецьк