Билися жінки. Видовище  образливе й принизливе. Билися жінки за кілька метрів асфальту біля станції метро «Героїв Дніпра». Селяни привезли здалеку (Хмельницька і Рівненська області — ніч не спали) яблука і молочні продукти. Звісно, на ринок їм доступу немає. Розташувалися поряд. А там місцеві перекупники монополією поступатись не захотіли. Ось вони й нацькували на селян безпритульних. Ті, зрозуміло, за обіцяний сніданок бійці віддалися сповна. 

Львів десятий рік поспіль цього дня убрався в жалобні шати. Дзвони міських храмів озвалися тужливим плачем за 77 жертвами найбезглуздішої й наймасштабнішої з трагедій в історії проведення авіашоу, коли у Львові кількатонний винищувач Су-27 впав на людей, які прийшли подивитися фігури вищого пілотажу. І хоч цієї дати немає в календарі, вона пече  нестерпним болем у серцях родин загиблих та постраждалих. І навіть час — отой наймудріший лікар — не завжди здатний згладити біль втрати. Без відповіді залишились десятки болісних, як крик душі, запитань. 

Мінімізувати збитки  в господарській діяльності та залучити інвестиції для оновлення зношеної техніки і впровадження сучасних технологій — проблеми, які стоять на порядку денному чи не кожної галузі. Укрзалізниця б’ється над їх розв’язанням вже котрий рік поспіль. Перекриття збиткових пасажирських перевезень прибутками від вантажних погоди не робить. Тож керівництво відомства вдалося до послуг консалтингової компанії, аби та  діагностувала чинну модель ринку і загалом визначила стан залізничної галузі. 

Позбувшись голови, за волоссям не плачуть. На дні Дністровського водосховища навіки поховано сотні сіл (у сонячну днину навіть видно, як із товщі води сяють хрести на затоплених церквах), тисячі гектарів чорнозему, врешті, величезний пласт історії — краю і сотень тисяч окремих його родин. А тому розмазувати після цього на обличчі екологічні сльози за мушлями і рибою, яка позбулася можливості нормально нереститися і мігрувати Дністром, на вигляд вершина всякого блюзнірства.
Тим більше, що з утворенням водосховища рибі гірше не стало. 

«Економічними олімпіадами» називають всесвітні виставки ЕКСПО. І це не випадково, адже на них представлені найкращі здобутки людства, науково-технічний потенціал, новітні технології. Водночас це й чудова можливість ознайомити спільноту з історією та культурою, продемонструвати інвестиційну, туристичну привабливість країн. Найбільший виставковий захід відбувається раз на 5 років; у проміжку між всесвітніми ЕКСПО влаштовують так зване «мале», яке триває не шість, а три місяці і має назву міжнародної виставки. Саме така з успіхом проходить нині в південнокорейському місті Йосу.  

В Україні 1058 гуртожитків планується передати у власність територіальних громад, а вже після цього людям дозволять приватизувати помешкання, в яких вони проживають. У поточному році у власність громад вже буде передано 214 гуртожитків. Кореспонденти «УК» досліджували, які проблеми можуть виникати у людей, адже чимало гуртожитків взагалі не ввійшли до програми приватизації. 

Парадокс, але якщо загалом на Житомирщині з початку року заборгованість перед працівниками за виконану ними роботу скоротилась із 11,5 до 8,9 млн грн, то на державних підприємствах, що входять до сфери управління центральних органів влади, сума боргу… зросла з 1,4 до 2,2 млн грн.  
Навряд чи є потреба доводити, що топографо-геодезична і картографічна продукція потрібна всім без винятку — від туристів та автолюбителів до будівельників, транспортників, розробників корисних копалин, лісівників, військових і аграріїв.

Ще на початку літа зіткнувся з такою інформацією. Розчулений донеччанин написав подяку співробітникам патрульної служби одного з райвідділів УМВС України в Донецькій області. Вгадайте, за що? За те, що правоохоронці захистили його на вулиці від хуліганів? По гарячих слідах відшукали грабіжників і повернули господарю «позичені» мобільний, гаманець та годинник? Чи може нарешті «приборкали» сусіда-дебошира, від якого потерпав весь багатоповерховий будинок?  

Із відспіваним учора ввечері в церкві Святого Миколая на Аскольдовій могилі Героєм України, народним артистом України Богданом Ступкою шанувальники сьогодні попрощалися на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, куди він стільки разів виходив і в різноманітних сценічних образах на виставах, і як художній керівник — на репетиціях.  
А ще в неділю 22 липня, коли про смерть Богдана Сильвестровича повідомили ЗМІ, до Театру Франка прямували люди з квітами і свічками: вистав того дня не було,  вони поспішали віддати шану творчому мешканцю цього будинку, справжньому Майстру.

Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Чопського прикордонного загону Віктор Потетенін у своєму житті бачив чимало. Контрабандисти вишукують нові форми і методи своєї протиправної діяльності: навіть цього року затримали три літальних апарати, якими переправляли цигарки через кордон. Однак і його здивували «генії» від контрабанди: минулого тижня на українсько-словацькому кордоні знайшли тунель, який слугував транспортною артерією для переміщення сигарет та інших підакцизних товарів.