Торік навесні «Урядовий кур’єр» друкував матеріал про жителів високогірного села Лопухів, що у Тячівському районі на Закарпатті (8 квітня 2011 року). Складні природно-кліматичні умови змушували говорити, що горяни живуть не завдяки, а всупереч усьому. Нещодавно журналіст «УК»  знову побував тут, аби дізнатися, що змінилося за рік. 

Щойно твоя нога ступить на пляж, як наче з-під землі з’являються численні торговці їжею на будь-який невибагливий смак. Пиріжки та чебуреки, варена кукурудза й креветки. І ми, розпечені сонцем, наче втрачаємо розум — починаємо «балувати» себе пляжними делікатесами. Часто-густо подібні «балування» закінчуються лікуванням.
Співробітники ветеринарної міліції УМВС України в Миколаївській області спільно з працівниками ветеринарної інспекції Березанського району провели заходи з попередження стихійної торгівлі поблизу зон відпочинку в Коблевому. 

Торік газета «Урядовий кур’єр» провела журналістську акцію, наслідком якої став цикл публікацій про стан та історичні скарби найвідоміших замків України. Наше дослідження виявило проблемні адреси й шляхи вирішення проблеми, одним з яких є залучення приватних інвесторів. Нинішні публікації редакція не ініціювала: сигнали про біду в долі деяких замків одночасно надійшли з різних регіонів.   

Кожен, хто заходить до приміщення Палацу культури, що належить Сумському науково-виробничому об’єднанню імені Фрунзе, в першу чергу звертає увагу на Дошку пошани. Низка портретів передовиків виробництва розташовані таким чином, що відвідувач відразу бачить усю галерею. Тут і представники робітничих спеціальностей, і технічного персоналу, й інженерного…  

Пробували — легкою ходою, з гарним настроєм, наспівуючи улюблене «Хрещатий яр, старий, як казка, Київ, стара кав’ярня поблизу метро…», пройти головною магістраллю нашого головного міста? 
Нічого не вийде. Приміром, щоб серед білого дня подолати всього кільканадцять метрів на проміжку від консерваторії до Пасажу і далі до станції метрополітену, доведеться істотно напружити м’язи й уважно дивитися під ноги та обабіч, аби сяк-так пробитися поміж тутешнього безладдя: не наступити на танцюючого кота-маріонетку, не вдаритися головою об один з рекламних щитів, які посеред тротуару тримають в руках дві напівголі юнки, не перечепитися через щільне кільце інвалідних колясок, власники яких шарпають перехожих за рукави і просять милостиню…

Нині мені 73 роки, пенсіонер. Чотири роки тому придбав для ведення домашнього господарства міні-трактор виробництва Китаю, бо вітчизняний коштує майже в 10 разів дорожче. І все ж мені довелося продати корову, коня та 800 кг картоплі. Коли поїхав реєструвати його до сільгоспуправління, сплатив за це ще 500 грн.

А цього року сказали, що треба робити техогляд трактора. Видали бланк, за яким сплатив 50 гривень. А потім почали вимагати доплатити ще 170 грн, але за що — не пояснили. Ніякого бланку не дали, гроші мав віддати з рук у руки. Але мені здається, що ці кошти просто хтось хоче покласти до своєї кишені.

Тож розкажіть, будь ласка, детально, чи справді нині є обов’язковим техогляд міні-трактора, хто має його здійснювати та за якими документами?

В.  ВІРИЧ,
с. Галиця Чернігівської обл.

У 2012-му мені виповнилося 55 років. Майже 22 роки я пропрацював трактористом на полі і фермі. Однак коли звернувся до Пенсійного фонду для оформлення пенсії за вислугу років, мені відмовили. Мотивували тим, що коли мене оформлювали на роботу в КСП у 1993 році, в трудовій книжці зробили запис «прийнятий механізатором», а слід було написати «прийнятий трактористом». Отже 7 років цієї роботи (до 2000 року) мені відмовляються зарахувати до пільгового стажу. І як я не намагався довести, що крім роботи на полі і фермі, іншої роботи там не було, мене не слухають.

Підкажіть, як розв’язати цю проблему? Хто має виправити неправильний запис у моїй трудовій книжці?

С. ДУПІН,
селище Новосвітлівка Луганської обл.

Він був особливим у всьому. Ті, хто знав його близько, відзначали нестримний клекіт, бурління, бунтівливість, співзвучні бурі чи бурану. Де з’являвся Давид Бурлюк, усе оживало, змінювалося, активізувалося. Доля не помилилася, наділивши митця таким прізвищем і відвівши роль реактивного двигуна у живописі й літературі.
Проживши майже 85 років, він залишився в історії світової культури як «батько російського футуризму», «американський Ван Гог», основоположник японської гравюри на лінолеумі. 

Моя теща — пенсіонерка, ветеран праці, учасник ВВВ. Проживає в приватизованій квартирі багатоповерхового будинку. Користується радіаторами опалення, які були встановлені під час спорудження будинку. Довідалася, що її сусіди з часом самотужки збільшували кількість секцій для своїх радіаторів. Але чи це законно? Чи не буде в неї неприємностей, якщо зробить так само?

Тож прошу поінформувати нас, скільки секцій має бути в стандартному радіаторі опалення? І скільки їх можна встановити на одно-, дво- та трикімнатну квартиру зразка 1967 року (так звану хрущовку)?

Коли побачив в одеській маршрутці «Молитву водія», спершу подумав, що то черговий витвір автодорожнього гумору — на кшталт прохання «їсти зернята з лушпинням» чи попередження, що зупинка «десь тут» виконується «десь там». Але ні — на аркушеві лише смиренне прохання «зберегти від наглої смерті мене і ввірених мені людей» і «допомогти неушкодженим доставити кожного за його потребою». А ще — згадка про злий дух лихацтва та нечисту силу пиятики, яких слід уникнути, аби «з чистою совістю дожити до глибокої старості без тягаря вбитих та покалічених через мою недбалість людей».