«Я вражений. Що залишається? Зараз усі працюють над бюджетом. Державі залишається знаходити належне фінансування для наших рятувальників, нацгвардійців та всіх військових, належно підтримувати їх», — саме такою була реакція Президента Володимира Зеленського на побачене в Міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі підготовки підрозділів Національної гвардії. У межах робочої поїздки Київською областю глава держави оглянув військові стрільби за участі військовослужбовців Нацгвардії та Державної прикордонної служби України. Президент особливо відзначив високу професійну підготовку підрозділів. 

 Значущість об’єднаних те­риторіальних громад для тих, хто в них живе, невпинно зростає. І дуже важливо, щоб в екстремальних обставинах їхні очільники та відповідні служби працювали впевнено. Задля пошуку нової організаційної взаємодії сил цивільного захисту в Іллінецькій міській ОТГ відбулось експериментальне тренування. Уперше до такого масштабного навчання залучили керівників ОТГ області.

 Ще й досі ЗМІ за звичкою називають четвертою владою (перші три — законодавча, виконавча і судова). Але лише за звичкою. Фактично вся історія вільної преси в Україні — це історія повільної, але невпинної деградації.

До великого напливу прочан Умань готувалася ретельно. Проте хоч скільки готуйся, як і щороку, Рош-га-Шана застає зненацька. Юдейський новий рік за всієї його очікуваності падає на уманців як сніг на голову. І не тільки велелюддям чи активним броунівським рухом незвично вдягнених людей у центрі міста й поблизу могили праведника Нахмана, не тільки численними написами на будинках і торговельних ятках мовою, якої й досі не розуміє більшість уманців, веселощами, молитвами, музикою й співами, вуличним гамором. 

Коли йдеться про витратну частину бюджету села, міста чи навіть окремої родини, основні кошти, як правило, спрямовують передовсім на найбільш нагальні потреби — господарчі, медичні, освітні тощо, і вже залишки — на культуру. І така ситуація складається не тому, що ми нехтуємо культурою, а на неї найчастіше не вистачає фінансування. Як ніхто інший, це найбільше розуміють у сільській глибинці й невеликих містах. 

У країнах Європи заохочують використання велосипедів у містах, адже це розвантажує центр, зменшує викиди шкідливих газів і зберігає здоров’я. У Копенгагені, столиці Данії, можна взяти велосипед напрокат безплатно на будь-який час. Пересічний житель цієї країни за рік намотує майже 900 кілометрів, не набагато менше їх залишає під колесами нідерландець. 

Петро Войталюк вірний усе життя землі, де народився, і покликанню художника. У місті Городок на Хмельниччині він 63 роки тому прийшов на білий світ, зростав. Залишав рідну сторону хіба на певний час, коли після закінчення школи-інтернату поїхав у тодішній Ленінград навчатися у студії образотворчих мистецтв. Здобувши фах художника-оформлювача, повернувся додому. Спочатку працював у місцевій художньо-оформлюльваній майстерні та заочно здобував знання в Московському університеті мистецтв. Тож його трудовою пристанню став городоцький цукровий завод. На цьому підприємстві Петро Броніславович понад 20 років обіймав посади художника, старшого художника, малював плакати, різну наочну агітацію, займався художнім оформленням. У вільний час творив для душі — писав пейзажі, натюрморти. 

Довгоочікуване звільнення Кремлем українських політв’язнів і військовополонених, а також внесення питання України до порядку денного найбільшої у Європі щорічної конференції ОБСЄ з прав людини та демократії, яка 16—27 вересня відбулася у Варшаві, стали приводом для розмови з виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком. 

Мандруючи світом, ми відкриваємо для себе щось нове: культуру, історію, природу, людей. Під час подорожі виходимо із зони комфорту, стаємо дещо вразливішими й більш відкритими. Досліджуємо не тільки нові країни — пізнаємо себе, змінюємо або уточнюємо власні життєві пріоритети. Часто день, проведений у новому місці, дає значно більше, ніж десятки років перебування вдома з книжками про подорожі. Недарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. 

Якось пишучи про вінничанина командира Гайсинського полку Армії УНР Ананія Волинця, поцікавився, скільки у його повіті було землі в селян до жовтневого перевороту 1917 року. В енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона зазначено, що приблизно на 30% більше, ніж у панів. До слова, селяни тоді становили 80,5% населення Гайсинського повіту.