Українці звикли шукати правди в судах. І хоч вітчизняній Феміді більшість громадян не довіряє, до європейських інституцій у них неабияка повага. У Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) розглядають чимало скарг від наших співгромадян. Часто українці отримують позитивні рішення ЄСПЛ. Щоправда, після того, як людина отримала рішення на свою користь, ще потрібно домогтися його виконання на батьківщині. Як у цьому напрямі рухається Україна, дізнавався «Урядовий кур’єр».  

Про особливості пошукової роботи та інші проблеми сімей осіб, які зникли безвісти, говорили учасники круглого столу, що пройшов у Сєверодонецьку з ініціативи Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Попри те що механізми пошуку зниклих безвісти в Україні є, вони не повністю адаптовані до ситуації, яка виникла внаслідок конфлікту. Її можна поліпшити і на національному, і на регіональному рівні, вважають іноземні фахівці, серед яких координатор роботи з питань зниклих безвісти МКЧХ Мар’яна Чакон і регіональний судмедкоординатор МКЧХ Марія Долорес Морсійо-Мендес. 

Один із присутніх на заході чітко озвучив величезні масштаби репресій. «Я виріс у цьому краї, часто спілкувався з грецькими родинами і, на жаль, не пам’ятаю жодної(!) з них, якої б не торкнулася ця трагедія». Справді, сумнозвісна «Грецька операція», що забрала багато життів наших співвітчизників, на думку фахівців, має всі ознаки геноциду, як і Голодомор 1932—1933 років. 

Здавалося б, після заяви віце-прем’єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубка про те, що ситуацію з опалюванням Сміли врегульовано (див. «УК» за 16 січня ц.р.), у місті не може більше виникнути жодних екстремальних ситуацій. Однак, як стало відомо з інформації прес-служба міськради, вранці 1 лютого ПАТ «Черкасигаз» відімкнуло від газопостачання всі котельні міста.

Частка внутрішньо переміщених осіб із Криму значно менша, ніж із зони проведення АТО. Точної офіційної статистики щодо них немає. За даними волонтерів і громадських організацій, їх нині близько 35—40 тисяч. Саме переселенці з півострова часто не реєструються, адже це здебільшого молодь, яка самотужки знаходить роботу і житло на підконтрольних українській владі  територіях і не має потреби, як переселенці з Донбасу, звертатися по допомогу від держави.

Це було ранньої весни. Чарівний звук, що долинав з відчиненого вікна, змусив його зупинитися. Тихо під супровід фортепіано виводила жалібну пісню скрипка. Звук був чистий, ніби джерельна вода. Хлопець застиг, заворожений голосом інструмента, а потім, прийшовши в інтернат, де жив і навчався, довго не міг заснути, прокручуючи в голові чарівну мелодію.

Йдучи у своїх справах містом, уже вкотре обходив чергове скупчення галасливих людей. І перебуваючи під враженням від побаченого й почутого, незадоволено бурчав собі під носа. Мовляв, ні пройти, ні проїхати… А тут нова перешкода на шляху: прямо переді мною стовбичать дві постаті у досі не баченій мною білій уніформі.

Без України ОРДЛО ніяк не обійтися. І річ тут не тільки в пенсіях для людей похилого віку, харчах чи інших товарах, які мають підвищений попит за лінією розмежування. Україна для окупаційних адміністрацій на Донбасі — це традиційна мішень для критики і звинувачень, завдяки яким вдається відволікти увагу від власних проблем і перекласти відповідальність за жахливий стан справ на когось іншого. 

Секретарка однієї організації, в якій я працював, свою роботу любила за те, що в неї були обов’язки не бий лежачого. «Працюєш тут не клятий і не м’ятий, в теплі й добрі, на м’якому стільці. Це вам не за верстатом цілий день стояти», — тішилася, було, мрійливо поглядаючи у засніжене вікно, з якого було видно заводську будівлю. І дотішилася на сидячій роботі до того, що в неї з часом розвинулося тяжке захворювання хребта. Що лікарі з нею тільки не робили, до яких заходів не вдавалися, щоб вилікувати, але врятувати так і не змогли. Промучившись кілька років і витративши на лікування багато грошей, ще порівняно молода й сумлінна працівниця померла. 

Українська армія продовжує нарощувати потенціал. Окрім матеріально-технічного ресурсу, збільшилася чисельність нашого війська. Як відомо, Сухопутні війська мають найбільший штат. Тому саме тут найгарячіше відчувають потребу в нормальних умовах перебування військових поза полем бою.