Що маємо нині? Так звану контрабанду, коли за участі, зокрема військових і правоохоронців, багато товарів потрапляє на непідконтрольну Україні територію Луганщини й далі  — у торгові мережі бойовиків. А якщо створити логістичні центри, які дають змогу людям з окупованих територій купувати товари на тиждень-два для сім’ї, для власного споживання? То було б вигідно насамперед Україні. Про це йшлося на виїзному засіданні Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції, яке відбулося у Сєверодонецьку. 

Облаштовують перший такий центр за допомогою міжнародних організацій на Луганщині у Новотошківському. А ось перший пішохідний пункт перетину лінії розмежування в області відкрити можна, і вирішено це зробити у Станиці Луганській. Керівник обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука заявив, що проаналізує, як той пункт діятиме.

Час від часу в пресі з’являються повідомлення про відмови приватних перевізників безплатно перевозити бійців АТО. Географія таких конфліктів різна: Київ, Житомир, Новоград-Волинський Житомирської області, Запоріжжя. На одній з автостанцій речі інваліда АТО викинули з автобуса, на іншій водій не пустив в автобус кількох бійців, які їхали на реабілітацію. У Запоріжжі трапилося й навпаки: водій не взяв плати за проїзд із військових і дав їм грошей.

 Восьмий фестиваль сучасного мистецтва «Гогольfest», що відбувся із 17 по 27 вересня, задіяв 14 павільйонів в «Експоцентрі України». Просунуті митці знаходять такі локації, які екзальтують творчий потенціал для впливу на глядача, що звик до чогось традиційного, або для якого площини мистецтва — екзотична територія. Саме такий Влад Троїцький — беззмінний ідеолог і організатор «Гогольfest’у», найбільш брендового огляду актуального мистецтва. Хоч саме такого мистецтва не вистачає в Україні для масштабного огляду, і фестиваль презентував задосить сталих, традиційних форм.

Троїцький анонсував, що бюджет фестивалю складається на 2% з державних коштів, на 4% спонсорських, решта — за рахунок квитків. З майже 500 запропонованих подій чимало були безплатними. Найдешевший квиток коштував 20 гривень, а найдорожчий на балет Stabat Mater з Денисом Матвієнком — 500. Троїцький зекономив на волонтерській команді, яка обслуговувала фестивальні події, навчивши її сучасного менеджменту.

Щоразу, простуючи Хрещатиком, згадую про окупований німцями Київ. Оскільки на цій вулиці працюю, то переживаю минуле щодня. Відчуття причетності до трагічної сторінки улюбленого міста загострюється під час бабиного літа, коли сонечко дарує перехожим останні теплі промені. Саме в цей час понад сім десятиліть тому в давньому місті над Дніпром розквартирувалися тисячі зелених мундирів.

Перехожі й не здогадуються, що в моїй уяві на якусь мить постають картини з книжок «Бабин Яр» Анатолія Кузнецова чи «Оті два роки… У Києві при німцях» Дмитра Малакова. Уже не побачимо старого Хрещатика, знищеного восени 1941 року організованою підпільниками пожежею. А до оновленої вулиці ми так звикли, що здається вона непорушною. Тодішнім киянам до першого вибуху будівлі на розі Хрещатика і Прорізної теж здавалося, що нічого жахливого не станеться, бо німці — народ культурний, а більшовики дали драла. Але вже невдовзі центральна і деякі прилеглі до неї вулиці лежали в руїнах.

Представники майже всіх політичних сил декларують бажання ухвалити законопроект щодо скасування застави для корупціонерів. У парламенті вже зареєстровано аж п’ять різних документів на цю тему, і народні обранці обіцяють розглянути їх найближчим часом. Тим паче, що до цього їх стимулюють автори електронних петицій, які у посланнях до Президента вимагають не лише позбавити хабарників можливості виходити на волю під час досудового слідства, а й посилити міру покарання за такі злочини.

Електронна петиція до Президента України Петра Порошенка про збільшення міри покарання державних службовців за хабарництво зібрала понад 29 тисяч підписів.

Місцевий житель, який випасав корів недалеко від Станиці Луганської, підірвався на «розтяжці». На жаль, такі повідомлення із прифронтової зони непоодинокі. І йдеться не лише про військових. Навіть на офіційно встановлених пунктах перетину лінії розмежування крок ліворуч, крок праворуч — це мінні поля, і щонайменше троє осіб за останні кілька тижнів підірвалися на трасі Донецьк — Маріуполь. Небезпека чатує на електриків і газовиків, водників та інших представників комунальних служб, які змушені їхати у прифронтові райони, щоб відновити постачання газу, води чи світла в домівках мирних людей.

За даними групи «Інформаційний спротив», на підконтрольній Україні території Донбасу заміновано до 10 тисяч гектарів землі. Одне слово, розмінування актуальне як ніколи. Тож саме про це йшлося на зустрічі керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки з делегацією Посольства Литовської Республіки в Україні. 

Щовечора допомагаю синові-третьокласнику збирати портфель. Зрештою після складання всіх підручників, посібників, друкованих зошитів, зошитів-тренажерів, звичайних зошитів, щоденника у твердій обкладинці («фірмове» замовлення школи) і пенала із фломастерами і кольоровими ручками для підкреслювання роздутий до максимальних розмірів портфель можна сміливо використовувати як тренувальний снаряд для важкоатлетів. І хоча школа наша недалеко від дому і син міг би спокійнісінько вирушати туди щоранку сам, ми з чоловіком по черзі супроводжуємо його до шкільного вестибюля, щоб хоч уранці допомогти донести той непідйомний тягар знань.

Знаю, що тема кілограмів у шкільних портфелях не нова. Щодо неї виступали авторитетні лікарі й педагоги, обговорюючи вагові норми, які маленька дитина без шкоди для власного здоров’я може тягати на ще не зміцнілих плечах.

Днями у чергову частину Маневицького районного відділу  управління МВС України у Волинській області надійшла інформація, що у лісовому масиві на території державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» група приблизно з трьохсот чоловіків демонстративно розпочала незаконний видобуток бурштину-сирцю. Незабаром кількість невідомих осіб,  що видобували сонячний камінь, збільшилася приблизно до тисячі людей.

На заклики лісівників і правоохоронців припинити незаконний промисел вони не реагували. За деякими попередніми оцінками, самодіяльні старателі встигли перекопати глибокими ямами до півтора десятка гектарів лісових земель. 

Нашим політикам корисно прочитати теми електронних петицій, з якими можна ознайомитися на сайті Адміністрації Президента, щоб зрозуміти, що зачіпає за живе пересічних громадян. Адже, як стверджують експерти, електронні петиції у цивілізованому світі — дієвий канал комунікації між суспільством і владою. 

Практика електронних петицій прийшла в Україну із Заходу. Наприклад, у США, де система електронних петицій діє вже чотири роки, на сайті Білого дому відкрито спеціальну приймальню з назвою «Ми, народ». Там кожен громадянин, старший за 13 років, може створити і підписати петицію до американської влади із проханням вжити конкретних дій із певного питання. Практика прямих електронних звернень до влади існує і в деяких європейських країнах, наприклад у Великій Британії та Німеччині.  Нещодавно її запровадив і Європарламент.  Віднедавна громадяни України також мають змогу реалізувати своє право на звернення до глави держави з електронними петиціями. 

Минулого тижня відбулися пам’ятні заходи із вшанування майже мільйона депортованих у ХХ столітті етнічних українців із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини і Західної Бойківщини. Ці великі депортації стали трагічними наслідками Першої й Другої світових війн, зламали тисячі людських доль, зруйнували традиційні українські поселення, лягли важким тягарем на душі.

У період Першої світової війни уряд царської Росії силоміць вивіз із Холмщини і Підляшшя вглиб Росії понад 300 тисяч українців. Під час Другої світової Польський комітет національного визволення разом з урядом Української РСР депортував із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини в УРСР майже 500 тисяч українців.