УРЯД. Жінки, які ухвалюють важливі рішення 2 стор.

Екс-президент ПАРЄ Анн Брассер: «Жінки в політиці повинні витримувати справжні битви проти сексизму»
3 стор.

ПРОШУ СЛОВА! Кларі — ні, восьмоберезню — ? 3 стор.

ДУМКИ З ПРИВОДУ. Як сучасне суспільство сприймає представниць слабкої статі у війську 4 стор.

ОСОБИСТІСТЬ. Ксенія Ляпіна розкрила таємницю головної родзинки свого життя 6 стор.

СОЦМЕРЕЖІ. Письменник Андрій Кокотюха вирішив відійти від шаблонів і запропонував новий підхід до жіночого свята 6 стор.

НА КІНЧИКУ ПЕРА. У поезії чернігівської журналістки Людмили Пархоменко трохи чаклунства і багато душі 8 стор.

МУЖНІСТЬ. Постраждавши під час Революції гідності, волонтерка Ольга Галушко з Черкащини не пасує перед новими випробуваннями 9 стор.

БЛІЦ-ПОГЛЯД. Напередодні свята «УК» звернувся до відомих представниківгалузі культури з трьома запитаннями 11стор.

Керівні посади для жінок, на відміну від чоловіків, є зазвичай не стільки кар’єрним трампліном, скільки реальною змогою довести сильній половині людства гендерну рівність. Хоч як пафосно це звучить на перший погляд. Навіть посади міністра, його заступників або очільників важливих державних структур стають набагато демократичнішими, якщо хочете — людянішими, коли їх обіймає представниця прекрасної статі. Хоча ми й не в змозі охопити всіх жінок, які впливають на важливі для країни рішення, вплив деяких з них доволі відчутний у повсякденному житті суспільства.

Для мене особисто Анн Брассер, колишня очільниця Парламентської асамблеї Ради Європи, яку мені випала честь знати особисто, є взірцем європейського політика: ерудована, досвідчена, завжди готова до дискусії, наділена неабиякими дипломатичними здібностями, жорстка і вимоглива, коли йдеться про обстоювання загальнолюдських і європейських цінностей. Вона улюблениця журналістів, бо ніколи не ховається від спілкування з ними. Перебуваючи на посаді президента ПАРЄ, вона запровадила практику неформальних зустрічей з журналістами. Ми з колегами знали, що зранку в останній день сесії ПАРЄ у кабінеті Анн Брассер на нас чекають свіжі круасани, гаряча кава і відверта розмова, під час якої президент асамблеї відповість на всі, навіть незручні наші запитання. За професійні якості Анн Брассер поважають не лише колеги по ліберальній партії, а й політичні опоненти. Вона ніколи не демонструє своїх антипатій відкрито і глибоко переконана, що найскладніші політичні питання можна вирішити через переговори і діалог.  Напередодні Міжнародного жіночого дня Анн Брассер люб’язно погодилася відповісти на запитання «УК». 

За першою освітою вона інженер-математик, за другою — магістр з правового регулювання економіки. Здійснила кар’єру, яка, за великим рахунком, більше пасує чоловікові: від інженера й наукового співробітника лабораторії інформаційно-обчислювальних систем до фінансового директора, керівника групи аналітиків координаційно-експертного центру об’єднань підприємців, політика, заступника керівника парламентського Комітету з питань промислової й регуляторної політики та підприємництва, а нині — глава Державної регуляторної служби. Так-так, ідеться про Ксенію Ляпіну — жінку, представляти яку особливої потреби немає. Бодай тому, що за торішньою версією журналу «Фокус» опинилась на 14-му місці — між Оленою Притулою (13-те) й Ольгою Богомолець (15-те) — у ТОП-100 найвпливовіших жінок України.

Андрія представляти немає потреби: відомий письменник, журналіст за фахом, скорпіон за знаком зодіаку — він ще й активний дописувач у соцмережах. Саме його регулярні пости у «Фейсбуці» змусили мене бодай спробувати виправити оту гендерну нерівність у нашому восьмиберезневому номері. Бо що ми все про жінок і про жінок?! Зрештою, треба й чоловіків згадати. Тим паче, якщо вони — теж про жінок! 

Жінка в армії — тема, яка ще тривалий час буде актуальною для обговорень, зауважень, порад. Для українського суспільства вона відносно нова. Якщо є критики і прихильники, отже, питання справді важливе. Сперечаються з цього приводу жінки й чоловіки. Міркування одних і других часом різняться, часом мають спільний знаменник. Присутність жінки в армії нині — факт беззаперечний. «УК» поцікавився думками експертів різних сфер, чому жінки прагнуть в армію, якими там мають бути умови для них. Також ми надали слово представницям прекрасної статі, щоб почути і їхню думку про побут, війну, цивільне життя. 

З Анастасією Пивоваровою, майором медслужби, ординатором медичного відділення клініки амбулаторної допомоги Головного військового клінічного госпіталю, зустрілися на її робочому місці. Вона працює лікарем-терапевтом у новоствореному паліативному відділенні. Минулої осені його створили, як кажуть, на вимогу обставин. Із зони АТО прибували поранені різних форм тяжкості. Зокрема й такі, про критичність стану яких ліпше й не знати. Діагноз звучить як вегетативний синдром. Лікарі кажуть, що з нього часом людина може викарабкатися протягом року завдяки правильному медичному догляду. 

Напередодні свята «УК» звернувся до відомих представників галузі культури з трьома запитаннями

1. Наскільки актуальне для вас 8 Березня і як ви до нього ставитеся?

2. Хто з українок — сучасниць та історичних діячок для вас взірець?

3. Чого ви як жінка бажаєте країні і світу? 

Перспективною професією для кожної людини фахівці називають ту, яка дає не тільки заробіток, а й радість від самої діяльності, змогу почуватися впевненіше. «Урядовий кур’єр» поспілкувався з жінками, які досягли успіхів, розкрили свій творчий потенціал, присвятивши себе улюбленій справі, опанувавши цікавих фах. 

Коли дивишся на Олю просто так, намагаючись не згадувати тієї трагічної події, яка поділила її життя на «до» і «після», бачиш гарну заклопотану щоденними справами дівчину з вогниками в очах і жадобою до життя. Усе їй треба, до всього діло. І всюди треба встигнути. Бо як же там без неї?