«Нам кажуть: віддайте частину території, і війна закінчиться. А ви, кожен у своїй країні, яку частину території готові віддати: Ельзас? Чи Тоскану? Чи, може, Сілезію? Адже це як відрізати палець на власній руці. Зрозумійте: агресор не заспокоїться, російська федерація — терорист, убивця, країна, якій немає місця в цивілізованому світі», — ці слова пролунали із трибуни сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи у Страсбурзі наприкінці березня. І це лише одна цитата із пристрасного виступу представниці делегації України в конгресі рівнянки Світлани БОГАТИРЧУК-КРИВКО. 

Закон України 3048-ІХ, який корегує процес примусового виконання судових рішень, набрав чинності 6 травня 2023 року. Майже відразу з’явилися коментарі, мовляв, представники банків тепер мають право на арешт рахунків фізичних та юридичних осіб. 

Місто Лева разом з агломерацією налічує понад мільйон жителів. Щоб розв’язати нагальне питання підтримання чистоти, тут швидкими темпами будують механіко-біологічний комплекс із переробки та перевантаження твердих побутових відходів. Про це, а також про те, як загоюють рани, що залишило на землі сумної пам’яті грибовицьке сміттєзвалище, розповідає «Урядовий кур’єр».

У боротьбі за майбутнє Україна постійно відчуває дієву підтримку партнерів. На цьому у промові перед черговим засіданням уряду акцентував Прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Він додав, що поточний тиждень ознаменовано історичними рішеннями Ради Європи. Так, на Саміті глав держав та урядів Ради Європи в Рейк’явіку (Ісландія) за участі української урядової делегації зроблено перший крок у створенні міжнародного компенсаційного механізму: підписано угоду про створення міжнародного Реєстру збитків України, завданих російською агресією.

 Привид контрнаступу ЗСУ, в очікуванні якого тремтять рашисти, вештається між териконами Донбасу, жахаючи їх дедалі дужче. Де й поділися недавні хвальковиті заяви «визволителів» про темпи стрімкого загарбання всієї території краю. Тепер вони пошепки і вголос більше переймаються темою швидкості свого організованого відступу чи й загалом панічної втечі з раніше зайнятих позицій. Адже навіть певна активізація українських захисників на донецькому напрямку спричинила вереск і ґвалт в інформаційному просторі по той бік лінії фронту.

 Нинішній рік для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки ювілейний. 80 років тому, коли гриміла Друга світова війна, його заснували. І нині кругла дата уславленого колективу випала на воєнний час, коли московити повномасштабно вторглися в Україну. Хор зайняв передові позиції на культурному фронті. Українські пісню, танець, музику він доносить слухачам, глядачам не лише в рідній країні, а й за кордоном. Концертними майданчиками для самобутнього колективу стають великі сцени палаців культури чи театрів і лісові галявини, на яких виступає перед нашими захисниками. 

 Нині 85-ті роковини Великого терору — масових політичних репресій 1937—1938 років. І стало традицією, що в День пам’яті жертв політичних репресій Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки, який зберігає архівні кримінальні справи громадян, репресованих органами ДПУ — НКВС — КДБ у 1918—1950-х роках у місті Києві та Київській області, презентує цікаві документи, що розповідають про долі тих, кого стосувалися ті страшні події.

 Глави держав та урядів 46 країн-членів Ради Європи висловили підтримку формулі миру Президента України Володимира Зеленського і запевнили, що підтримуватимуть «Україну та її народ стільки, скільки це буде потрібно». Про це йдеться в підсумковій декларації четвертого Саміту РЄ, який пройшов у Рейк’явіку за участі української делегації, очолюваної Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем.

 Він народився і ріс у тих місцях, що й Тарас Шевченко. Каже, що є місточок між його родиною та Шевченковою. Але присвятив свою наукову, творчу й адміністративну роботу іншому  великому українцеві —  Іванові Франку. Ідеться про Богдана Тихолоза, директора Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка. Оселю славетного письменника пан Богдан перетворює на дім науки, муз, діалогу, родини, «робить Франкову геніальність зрозумілішою».

 Мрії, надії, плани — невід’ємна частина людського життя. Адже живемо не лише днем нинішнім чи вчорашнім, сподіваємося на краще, яке, віримо, неодмінно настане. Та ось уже дев’ять років наше завтра залежне від війни.
Моє заочне приятелювання з Юлею Надоєвою триває кілька років. Почалося з робочих моментів: документи, листування, відрядження. Але ще більше нас зблизило, коли з’ясувалося, що наші чоловіки стали на захист України після початку широкомасштабної російської навали.