Пам'ять

  • Владислав КИРЕЙ

    Черкащанин Олексій Панченко показав приклад самовідданого служіння своєму народові

    Цими днями черкащани провели в останню путь одного з «кіборгів» — бійця окремого аеромобільного батальйону Олексія Панченка. Загинув він 19 січня від підступної кулі снайпера, захищаючи територію донецького аеропорту від чергової атаки російських окупантів. 

  • Наталія БІЛОВИЦЬКА

    На Дніпропетровщині у річницю загибелі перших учасників Євромайдану вшанували пам’ять Героя України Сергія Нігояна

    Українська земля назавжди стала рідною для хлопця з простої вірменської родини, яка на початку 1990-х, рятуючись від жахів війни у Нагорному Карабасі, оселилася у мирній Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Тут, у мальовничому українському селі, 2 серпня 1993 року у Гагіка та Венери Нігоянів із села Навур і народився довгоочікуваний і єдиний син.  

  • Василь БЕДЗІР

    Служили троє братів…

    Щороку Марія Шимон дарувала чоловікові Петру сина. Немов за хронометром, на світ у закарпатському селі Угля на Тячівщині один за одним прийшли Іван, Сашко та Віталій. Через півтора року після народження останнього з них, 19 грудня 1990-го, на самого Миколая, після важкої хвороби Марія перенеслася в інший світ. Батькові з трьома малолітніми дітьми на руках — ні кудись поїхати, ні вдома грошей заробити: початок 1990-х. Привів у дім іншу господиню, яка стала матір’ю його синам. У Віри теж був син, який хлопцям став братом. 

  • Микола СИДЕНКО: «Останню кулю берегли для себе»

    Рішення про введення радянських військ до Афганістану ухвалили 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС. Першими висадилися 24 грудня 1979 року на аеродромі Баграм, поблизу Кабула, частини 105-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії. Одночасно в Афганістан через Кушку й інші прикордонні пункти увійшли 357-а і 66-а моторизовані стрілецькі дивізії. У середині  1980-х в Афганістан ввели додатково 16-у і 54-у мотострілецькі дивізії. Моджахеди чинили завзятий опір. Їм допомагали гори, які займають велику частину Афганістану. Наземні операції проходили з неймовірними труднощами. Серед тих, хто першим потрапив у пекло афганської війни, був ірпінчанин Микола СИДЕНКО. 

  • Владислав КИРЕЙ

    Він загинув під Іловайськом

    Пожовклий, потертий на згинах армійський бойовий листок «Миротворець» привертає увагу зосередженим мужнім обличчям юнака з гвинтівкою. Та ще інтригуючим заголовком «Стріляє влучно лейтенант, який став рядовим». Це про Максима Харченка — снайпера, радіотелефоніста, який змінив погони лейтенанта МВС на солдатський однострій. 

  • Микола ШОТ

    Немає слів, емоції — рікою

    «Немає слів, емоції — рікою», — цей поетичний рядок, який прочитав у соцмережах ще скривавленого майданівського лютого, вп’явся мені в пам’ять. Тож, зрозуміло, знову зринув, коли став розглядати експонати фотовиставки «Революція Гідності», яку демонструють на Тернопіллі кілька місяців. 70 світлин зафіксували миті спротиву українців на головних площах столиці та в обласному центрі.  

  • Неписані «Щоденники Майдану»

    Актори перевтілювалися в реальних героїв Євромайдану, історії яких зібрали учасники руху «Українська Нова драма». Постановка нагадувала формат Клубу анонімних патріотів, коли кожен встає, називає ім’я й розповідає, що він робив для Революції гідності.
    На сцені нікого нема, із колонок чути фрагменти відповідей протестувальників на запитання «Чому вони не змогли залишитися вдома?» Доки глядачі розгублено озираються, намагаючись зрозуміти, це запис чи говорять реальні люди, актори по одному займають місця обабіч сцени.

     

  • Рік тому пішов у вічність будівничий, талановитий інженер і організатор Григорій Лісничий

    Серед потужної індустрії, що дісталася незалежній Україні у спадок від УРСР, була нафтопереробна і нафтохімічна промисловість, яку створено, по суті, на порожньому місці. У 1965—1985 роках вона швидко розвивалася та досягла значних обсягів виробництва.
    У той час були побудовані одні з найбільших у СРСР та Європі Кременчуцький і Лисичанський нафтопереробні заводи (НПЗ), Дніпропетровський і два білоцерківських шинних заводи, Лисичанський, Сумський і Білоцерківський заводи гумотехнічних виробів, Кременчуцький і Стаханівський заводи технічного вуглецю, Чернівецький, Стрийський і Горлівський заводи гумового взуття, Білоцерківські заводи азбестотехнічних виробів та механічний. Реконструйовані із збільшенням потужності НПЗ в Надвірній, Львові, Дрогобичі, Одесі, Херсоні, Бердянський дослідний  нафтооливний завод, підриємства з виробництва гумотехнічних виробів у Києві, Бердянську, Запоріжжі, Донецьку, Дашавський сажевий завод тощо.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Прощавай, кіборгу «Сєвєр»!

    Його поховали на Алеї слави міського кладовища. До свого 19-річчя, яке мав би відзначати 16 грудня, юнак не дожив рівно 40 днів. Чорний і фатальний збіг: замість святкових привітань — сороковини по його молодій душі. 

    Щоб попрощатися з мужнім земляком, на площу Незалежності міста Сум прийшли тисячі городян. Переважно молодь — студенти, старшокласники, учні коледжів — з квітами в руках. Коли процесія рушила центральною Соборною вулицею до місця вічного спочинку Сергія, площа залишилася встеленою трояндами, хризантемами, айстрами… А на кладовищі могила юного патріота потонула у вінках і букетах. 

  • Пам’ять про героїв стукає в наші серця

    Нині існує надзвичайно високий запит у суспільстві на ефективне розслідування злочинів, скоєних силовиками на Майдані Незалежності наприкінці минулого — на початку цього року. Такими словами Президент Петро Порошенко стимулював роботу наради з керівниками силових відомств.

    Він наголосив на важливості пришвидшення розслідування всіх злочинів проти учасників протестів на Майдані й закликав слідчі органи активізувати роботу. «Далі затягувати з цією справою ми просто не маємо права. Жодна смерть не має залишитися без покарання тих, хто виконував і організовував виконання цих злочинів», — наголосив Петро Порошенко.