Пам'ять

  • На вірність Богові та Україні

    На згадку про давні події та до сторіччя із дня заснування організації українських скаутів «Пласт» розпочався марафон ювілейних заходів. 12 квітня в Івано-Франківську було відкрито перший у світі пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг».   

  • Катерина МАЦЕГОРА

    200-річчя Тараса має відзначити весь світ

    На засіданні Громадської гуманітарної ради, яка відбулася під головуванням Віктора Януковича, розглядали одне питання, пов’язане із підготовкою та відзначенням у 2014 р. 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Тож до процесу обговорення долучилися представники інтелігенції, центральної і місцевої влади.
    «Для нас головне, яким чином ми просуватимемо в світі та в Україні цю визначальну дату. Я підписав листи до керівництва ООН та ЮНЕСКО з проханням оголосити 2014 рік Міжнародним роком Тараса Шевченка», — задав тон виступу Президент.

     

  • Павло КУЩ

    Дива не сталося…

    Жительку Миколаєва Оксану Макар, згвалтовану та ледь живу, спецрейсом доставили до Донецького опікового центру Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В. Гусака ще 16 березня. У цьому закладі вже напрацювали чималий досвід лікування, здавалося б, безнадійних пацієнтів: приміром, дуже часто ними ставали гірники після аварій у шахтах. А з огляду на солідний набір сучасного обладнання та препаратів з’явилися певні шанси й на порятунок пацієнтки, яку привезли сюди у вкрай важкому стані  

  • «Мисль, уяву, дотепність, винахідливість треба так само вправляти, як і тіло»

    Цю дату буде відзначено низкою подій, географія яких перетне кордони України. У понеділок на будівлі Центру Леся Курбаса відбудеться урочисте відкриття меморіальної  дошки з бронзи. Дошка, яку виготовили на заводі «Південмаш» (автори — народний художник України Володимир Небоженко і майстер-ливарник Федір Майстренко), є точною копією дошки, встановленої на фасаді Віденського університету, де навчався режисер.  

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Та залишаються казки…

    Нарис про 87-річного вчителя, фольклориста з буковинської Путильщини, який півстоліття збирав казки, перекази і легенди з усієї України, записав і відредагував 8300 цих фольклорних перлин і видавав, в основному, за власний кошт, вийшов в «УК» невдовзі після того, як він пішов у небуття. Ця сумна звістка надійшла з карпатського села наступного дня після похорону. У різдвяні дні, коли відбувалося останнє в його житті інтерв’ю, він сказав: «Що мені з того, що про мене напишете, допоможіть реалізувати «Казки Галичини», щоб були кошти на наступне видання. Поспішаю. Сьогодні ось п’ю з вами чай, а завтра мене може не бути...».

  • Олександр БІТТНЕР

    Афган у кожного свій

    Тій далекій афганській війні минуло ось уже двадцять з лишком років. І хоч тривала вона справді дуже давно, в той же час, здається, зовсім недавно. Бо принаймні один раз на рік, у день виведення «обмеженого контингенту радянських військ» з територій Афганістану, людська пам’ять загострюється, стає більш відчутною і ніби детальнішою, що змушує знову і знову замислюватися над тими справді далекими подіями… Якщо не на загал, то хоч для себе — надто болючий слід залишила та війна в долях багатьох співвітчизників…

  • Вона пішла у стилі ритм-енд-блюзу

    Їх, голлівудських,  важко зрозуміти. Організатори не спромоглися перенести 54-ту церемонію в Лос-Анджелесі через трагічну звістку та пів-вечора  згадували «найкращий голос», переспівуючи її пісні, — шоу має тривати. А доки  на «Фабриці мрій»  продукують зірок, не будуть безробітними  й психоаналітики, наркологи  та… постачальники дурману.  

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Пісні «Марічка», яка стала народною, 57 років, а її героїні — 75

    Ця пісня претендує бути вписаною в Книгу рекордів Гіннеса за тривалу популярність на українській естраді, а прообраз її героїні — Марія Федорівна Киселиця — на еталон скромності і внутрішньої краси. Тож доки політики дискутують, чи може кухарка керувати державою, талановиті буковинці — поет Михайло Ткач, композитор Степан Сабадаш та співак Дмитро Гнатюк — довели піснею, яка облетіла півсвіту, що прима кулінарії може керувати найвитонченішими струнами людського серця.  

  • Володимир КОСТЕНКО

    Сини ростуть, а пісня не старіє

    Вони не були знайомі особисто, хоч велику дещицю свого життя віддали землі великого Тараса — Черкащині. І, напевне, обов’язково зустрілися б і  здружилися. Тільки ось жорсткі життєві реалії, за яких так рано не стало Василя, змусили їх на кілька років розминутися в часі.
    1965 року на запрошення керівника Черкаського державного народного хору Анатолія Авдієвського Пашкевич приїхав працювати хормейстером цього колективу. Йому було 27 років. А Василь Симоненко майже в такому самому віці, тільки на два роки раніше, відійшов у інші світи.

  • Наталія БІЛОВИЦЬКА

    Афганський вітер

    Мого двоюрідного брата повернули додому важко пораненого, дивом уцілілого, через півроку афганської служби та місяця лікування у шпиталі. В Афган він потрапив мало не зі шкільної парти. І на все життя залишився інвалідом. Мої сумні спогади після концерту перериває незнайомий чоловік, що з гвоздикою у руці прямує до мене: «Тримайте!» Беру квітку, дякую і підходжу до колишнього колеги по роботі: «А ти що, теж афганець?» «Так. А ось, — показує на чолов’ягу, який подарував квітку, — знайомся, мій бойовий побратим Олег Штефанеса».