Гуманітарна політика

  • Тетяна МОІСЕЄВА

    Реабілітація: перезавантаження

    Одне з того, що найбільше вражає, коли потрапляєш за кордон, — кількість людей на візках. Чи спілкуються вони за келишком вина в кафе, чи прогулюються вулицею, чи купують багет у крамниці — в будь-якому разі живуть звичайним життям.

    А в нас? Будь-яка недієздатність — це фактично вирок: власна домівка стає в’язницею, треба довічно залежати від сторонньої допомоги. 

  • Пауль Пшенічка: «Пряме людське спілкування не вдасться замінити — знання від машини можна максимально передати тільки машині»

    Заслуг у викладача фізики Чернівецького ліцею №1 Пауля ПШЕНІЧКИ не злічити. За суперпрофесіоналізм його удостоєно не тільки звання заслуженого вчителя України, він став Соросівським учителем і Учителем світу після перемоги у міжнародному конкурсі вчителів Intel ISEF у Портленді (США). Наша розмова з людиною, яка не тільки заходить у клас до українських учнів, а й читає лекції й проводить майстер-класи в університетах і школах світу. 

  • Художник, який відкрив Україну світу

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

    Наш Шевченко в музиці

    Чи мала Центральна Рада анексувати Крим?

    Магічний світ петриківської майстрині

     

  • Олег ЛИСТОПАД

    Київ з Каунасом заспівали разом

    Заспівати разом — чудовий спосіб відзначати важливі й визначні події. Тож влаштувати гала-концерт за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні, присвячений не лише річниці наших дипломатичних відносин, а й 27-річчю відновлення Незалежності Литовської Республіки, — напрочуд вдала ідея. Вечір відкрив Посол Литви Марюс Януконіс. Говорив добірною українською. Згодом розповів журналістам, що вчить українську вже п’ять років і це четверта опанована ним іноземна мова. 

  • Інна КОВАЛІВ

    Чому гори до знань не пускають

    Шкільний автобус зазвичай може довезти учнів до опорної школи у сусідньому селі, де вони здобудуть якіснішу освіту. Це на рівнині. У горах свої закони: тут на заваді знан­ням часто стає її величність Природа. Школи інколи настільки віддалені від осель горян, що дітям щодня доводиться долати десятки кілометрів, щоб потрапити на урок. Гірський ландшафт, річки й потічки, не дорога, а численні серпантини нерідко у поєднанні з погодними умовами зупиняють не лише дітей, а й дорослих. Коли два дні поспіль періщить злива, бешкетують вітровії або взимку йде сильний сніг, горяни залишаються відрізаними від цивілізації. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Щоб імуноглобуліну було вдосталь

    Сумський обласний центр служби крові широко знаний не тільки в Україні, а й за її межами. Ось і недавно тут побували гості з Індії — директори компаній Trigenesis Капіль Кумар та Plasmagen Ранжит Ажманіні, які разом з представниками ПАТ «Біофарма» вивчали досвід роботи з відбору крові, заготівлі, заморожування, зберігання плазми тощо. Особливу увагу закордонні колеги звернули на систему контролю якості, етапи реконструкції центру, препарати, які тут виробляють, відмінності від інших станцій крові. 

  • Жагу до знань виховують ізмалечку

    Молодих українців, які здобули перемоги на міжнародних учнівських олімпіадах 2016 року з різних предметів, вітав особисто Президент Петро Порошенко. Торік Україну на міжнародних учнівських олімпіадах представляли 30 школярів з усіх областей. 22 молодих українці здобули нагороди, серед яких 3 золоті, 9 срібних і 10 бронзових медалей. 

  • Олена ОСОБОВА

    «Жива бібліотека» пропонує розмову про наболіле

    Говорити  без цензури, не обираючи зручних тем — так формулюють своє завдання організатори інтерактивного культурно-освітнього проекту «Жива бібліотека». Це громадська ініціатива волонтерів «Культурно-освітньої фундації Liberi Liberati». Уже є історії, що підтверджують потребу  саме такого діалогу митців, акторів, істориків, громадських активістів, письменників, музикантів (а таких уже понад 40)  із жителями Донбасу. 

  • Тетяна МОІСЕЄВА

    І серце битиметься довго

    На екрані в залі президії Національної академії наук, де відбувається презентація програми «Довголіття-кардіо», — два фото. З одного позирає новонароджене блакитнооке дитя. На іншій — зморщена, мов печене яблуко, сторічна бабця нафарбованими яскраво-червоними губами хвацько задуває свічки на торті.  

  • Актриса Ада Роговцева: «Я така собі жінка-чоловік, бо з дитинства на моїх плечах було стільки відповідальності!»

    Вона не дає розлогих інтерв’ю. Їду за нею в Глухів, домовляюсь, і після більш ніж двогодинного виступу та зникнення черги за автографами ми присіли за лаштунками біля купи квітів і подарунків.