Міжнародний благодійний фонд «Захист та підтримка» передав у користування бійцям 204 батальйону територіальної оборони ЗСУ інноваційні автономні системи для отримання високо­якісної, безпечної та біологічно активної питної води в екстремальних умовах.

До війни на Полтавщину дуже любили приїжджати по позитивні враження туристи, і всі вони одностайно відзначали її мальовничість та розкішну природу, доглянутість, акуратність тамтешніх сіл і містечок, не кажучи вже про красуню Полтаву. Вона вся потопає в яскравій зелені, і в цьому чимала заслуга місцевих жителів, яким любов і шанобливе ставлення до природи прищеплюють з дитинства.

 На тлі загального зменшення у країні кількості злочинів у поліцейських зведеннях дедалі частіше можна побачити повідомлення про затримання осіб з наркотиками. Досвідчені правоохоронці пояснюють це посиленням пильності громадян під час війни та збільшенням активності правоохоронців на вулицях міст і сіл. Хоч є й інші думки, пов’язані з недоліками у вихованні молоді, адже алкоголізм і наркоманія стають епідемією, яка забирає десятки тисяч життів, калічить мільйони доль. Останні десятиліття позначені не лише зростанням наркоманії, а й значним її помолодшанням.

Саме так хочеться сказати, коли слухаєш розповідь нашої землячки Олени Нескородь, яка активно займається в Женеві волонтерською роботою для  гуманітарної допомоги громадянам України. Хоч вона живе у Швейцарії вже 13 років, з російською навалою зіткнулася ще 2014-го в рідному Донецьку, навідуючи родичів. Тоді побачила зруйновані будинки, мости, почула канонаду. Скоро вже навчилася відрізняти звуки «градів» від інших видів артилерії.  Тоді її сестра змушена була переїхати до Києва. 

Цьогорічний п’ятиденний Всесвітній економічний форум у швейцарському місті Давосі, де зустрічається світова політична та бізнесова еліти, розпочався з онлайн-виступу Президента України Володимира Зеленського. Насамперед глава нашої держави заявив, що нині такий момент, коли вирішується, чи пануватиме у світі груба сила.

Ірина Малюк переїхала до Рівного з Миколаєва на початку березня. А вже у квітні почала виконувати обов’язки головного бухгалтера контори матеріально-технічного постачання облспоживспілки. Вона успішно завершила звітну кампанію за перший квартал.

«Дозвольте, я поговорю з головою ОСББ, бо щойно наш будинок у Миколаєві знов обстріляли касетними снарядами», — так розпочалася наша зустріч на її робочому місці.

Через воєнну агресію рф виші Луганщини змушені були тимчасово прописатися в Рівному, Дніпрі, Полтаві, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському Хмельницької області та Івано-Франківську.
«Кожен із чотирьох вишів нашої області, — розповідає  начальник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай, — відновив навчальний процес. Хтось зробив це раніше, хтось пізніше, але студенти нині продовжують навчання. І дипломи вони отримають вчасно».

Цими днями в Україні пам’ятна дата — 78-мі роковини депортації з Криму кримськотатарського народу на фоні повномасштабної війни, розв’язаної в Україні російською федерацією, — спадкоємицею злочинного радянського режиму.
Цього дня слова «Никогда снова!», «Ніколи знову!», «Never again!» звучать як гірке глузування з уроків Другої світової війни, бо знову стали реальністю нацизм і геноцид, вбивства та насильство, депортації та викрадення дітей і дорослих за одну лише належність до України.

У надскладний для країни час мільйони українців вимушено залишили домівки. Багато з них опинилися за кордоном, де знайшли собі не лише прихисток, а й роботу. Відтік величезної армії працівників з України створює загрози, з якими може зіткнутися вітчизняна економіка після закінчення війни, коли особливо потребуватиме кваліфікованих кадрів. Тим часом очевидна потреба пришвидшеного розвитку економіки. Саме такий сценарій забезпечить нашій країні гідне існування в європейському співтоваристві.

Цей вірш Леся Українка написала 1896-го, після того, як у 1894—1895 роках у додатку до так званого емського указу з’явилися статті, що заборонили все українське. Імперія (Волинь тоді входила до складу Австро-Угорщини) боялася  не лише українських книжок чи театральних вистав, а й розмовного українського слова. Відчайдушний крик слабкої фізично, але неймовірно сильної духом жінки вилився у полум’яні рядки. То був заклик до боротьби українців за національне та соціальне визволення з-під імперського гніту. Слово — єдина зброя нашої славної землячки,  і вона скористалася нею сповна.