Якщо інвестор обирає між двома підприємствами з аналогічними показниками, але в одному з них хороше корпоративне управління, то він надасть перевагу саме йому і готовий буде заплатити 40% і більше за таку компанію. Так свідчить статистика. Про те, що заважає Україні впроваджувати кращі практики корпоративного управління у приватних і державних компаніях, і як краще побудувати систему управління державними пакетами акцій, «УК» розповідає експерт з корпоративного управління Міжнародної фінансової корпорації Анатолій ЄФИМЕНКО. 

На початку листопада НБУ анонсував перехід від стадії очищення банківської системи до стадії її перезавантаження. Реформа перебуває на етапі обговорення і переосмислення учасниками ринку. Ймовірно, після цього деякі ключові аспекти реформи банківського нагляду регулятора переглянуть.

Ідея розділити банки на групи через класифікацію бізнес-моделей правильна. Вивчаючи процеси банкрутства багатьох українських фінустанов, можна дійти висновку, що на українському ринку одні бізнес-моделі працюють краще, інші — гірше. Одні моделі більш ризиковані, інші — менш. 

Венчурний фонд — це інвестфонд, орієнтований на роботу з інноваційними підприємствами та проектами (так званими стартапами). Він здійснює інвестиції в цінні папери або частки підприємств із високим ступенем ризику в очікуванні надзвичайно високого прибутку. Зазвичай лише 20—30% таких проектів успішні. До класичного венчурного інвестування зараховують інвестиції в інновації й прямі інвестиції (придбання пакетів акцій підприємств). 

Рік, що минає, приніс позитивні зміни на фінансово-банківському ринку послуг для фізичних осіб. Банкіри зазначають, що останнім часом досить відчутно збільшився обсяг депозитів населення, причому валютних, і сподіваються на такий прогрес і в 2016 році.

Про це нещодавно заявила голова правління Нацбанку України Валерія Гонтарева. «У банківську систему починає повертатися іноземна валюта. Уперше за два роки зафіксовано збільшення обсягів вкладів фізичних і юридичних осіб в інвалюті у доларовому еквіваленті. Протягом вересня 2015-го їхній обсяг зріс на 1,4% відносно серпня цього самого року. А станом на 1 жовтня цей показник досяг 15 мільярдів доларів», — зазначила вона.  

Минулого тижня український фондовий ринок ожив. Але не завдяки активній торгівлі цінними паперами, а через пристрасті, що вирували навколо  ПАТ «Українська біржа» (УБ) щодо позбавлення її наприкінці листопада ліцензії. Підстава для цього — контроль над діяльністю УБ осіб держави-агресора — 22,44% її акцій належать «Московській біржі ММВБ-РТС» (РФ), 20,64% — «Українському біржовому холдингу», 100-відсотковий акціонер якого — «Московська біржа ММВБ-РТС». 

Нещодавно наші читачі надіслали в редакцію НІБИТО вирізку з газети «Урядовий кур’єр». В ній ТОВ «Укрборг» (колекторська компанія, яка займається врегулюванням проблемних боргів для клієнтів-кредиторів та позичальників)  посилається   на ДИВНЕ рекламне оголошення… в нашому виданні. Опубліковане воно під заголовком «Увага розшук» (насправді ми подібних оголошень не друкуємо). В ньому йдеться про те, що Подільський РУ ДУ МВС України в Києві за підозрою в скоєнні злочину розшукує трьох громадян (їхні прізвища названо), які оформили кредити і не виконують відповідні зобов’язання. Внизу припис: «Просимо всіх, кому відома будь-яка інформація про місцезнаходження підозрюваних у фінансовому шахрайстві, повідомити до найближчого відділення міліції за номером 102. Не будьте байдужими, адже ви можете стати їхніми наступними жертвами». Для уточнення інформації за даною справою надано інші телефони.   

Питання створення кредитного реєстру Нацбанку, який містив би всю корисну інформацію щодо потенційних і наявних отримувачів позик у наших банках, пробуксовує. Воно тупцює на місці з вини саме розробників відповідного законопроекту №3111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України».

Мета такого документа цілком зрозуміла: регулятор хоче мати докладнішу інформацію про всіх кредитоотримувачів, їхні історії, щоб запобігти ризикам надання банками позик нечесним фізичним та юридичним особам. Адже не секрет, що таких у нас чимало. Проте відомо, що приватні бюро кредитних історій, які в нас вже давно існують, не завжди охороняють таємниці позичальників для так званих третіх осіб, які не повинні знати про кредитоотримувачів. І часто-густо використовують її для свої корисливих цілей. Приміром, дізнатися із таких бюро можна чимало: адресу позичальника, телефони тощо. А це є пряме «наведення»  на кредитоотримувачів різного роду злодіїв та шахраїв.

«Авангард» став останнім із вітчизняних аграрних емітентів, які мали реструктуризувати свої боргові цінні папери. Окрім нього, на ринку єврооблігацій (євробондів) такі цінні папери розміщували ще чотири агрокомпанії. Це «Миронівський хлібопродукт» (МХП), «Мрія», «Агротон» і Укрлендфармінг — материнська компанія «Авангарду». Останній не реструктуризував свої бонди на суму $500 мільйонів у цьому році, оскільки їхнє погашення заплановано на  2018 рік. 

За 9 місяців цього року кредитна спілка «Кредитсталь» (Маріуполь Донецької області) видала 888 кредитів на 4,5 мільйона гривень. Ця спілка обслуговує членів профспілки гірників і металургів, які працюють і живуть у місті (а це 8,5 тисячі людей).

«Банківська система в Маріуполі нині не працює, кредитують населення лише чотири банки, а всі інші тимчасово припинили кредитування або закрили філіали. Торік «Кредитсталь» не припинила роботи навіть під обстрілами. Але навряд чи ми витримаємо удари, завдані Державною фіскальною службою України, яка посилює податковий тиск на кредитні спілки», — під час форуму українських кредитних спілок у Києві повідомив голова спостережної ради КС «Кредитсталь» Юрій Ковальов. 

Підприємства у ринковій економіці наражаються на ризики, наслідком яких може бути й припинення виробничої діяльності. Конкуренція відсіює слабких гравців з ринку, що є стимулом для підвищення ефективності та технологічної модернізації. Проте держава не може кинути напризволяще стратегічно важливі підприємства та державні банки, оскільки це призведе до багатьох банкрутств та припинення надання соціально важливих послуг. Для запобігання цьому держава має володіти інструментарієм допомоги підприємствам у разі фінансової скрути.