Історія

  • Олег ЧЕБАН

    Віра ТКАЧ: «Через образ Кармалюка ми розповідаємо про час, у якому він жив»

    Повз музей ім. Устима Кармалюка, що в райцентрі Літин на Вінниччині, проходить дорога державного значення, поряд парк. Буває, стане легковик і його пасажири просять: «Розкажіть нам про цього рекетира». Працівники музею зауважують, що рекетира в них немає, та у відповідь чують: «А що — він не був розбійником, не грабував?» Буває й інше. «У нас є Олекса Довбуш. Ми його називаємо нашим Робіном Гудом. А свого Кармалюка як ви називаєте? Теж так? То розкажіть про нього».

    Музей розміщений у кімнатах стражників колишньої фортеці-в’язниці. А через двір від оглядових залів розташована ще одна, а можливо, основна пам’ятка історії — двоповерхове приміщення в’язниці, з якої 4 рази тікав Кармалюк. Втім, ця територія не доступна для огляду. Будівля колишньої в’язниці перебуває у вкрай занедбаному стані, давно не використовується, але музеєві її не передають. А є що в ній побачити: стіни завтовшки 1,6 м, підлога «паркетна» (цеглу покладено ребром), також частково збереглися дерев’яні перила і грати на вікнах. Мимоволі переймаєшся питанням: як звідси можна було втекти? Та це другорядне: складніше зрозуміти мотиви усіх діянь народного месника. Й донині цікавість до цієї історичної постаті неабияка. Зокрема на районний конкурс «Лицар українського духу», оголошений до 225-річчя з дня народження Кармалюка, надійшло 57 робіт. Завдяки чому цей герой живе в народі? Про це розмовляю з директором музею Вірою ТКАЧ. 

  • Поділ країни на землі: чого вчить історія, якій закидають, що вона нічого не вчить

    Цьогорічні  ювілеї утворення в  лютому 1932 року Вінницької, Дніпропетровської,  Київської, Одеської та Харківської областей, окрім урочистих зібрань, на яких переважно йдеться про нинішні здобутки та прийдешні перспективи, — ще й хороша нагода згадати окремі історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою нашої держави. Передусім тому, що реформування цієї важливої сфери державного буття і сьогодні стоїть гостро, оскільки за багатьма параметрами вже не відповідає вимогам нашого часу, значною мірою гальмує сталий розвиток територій.

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Олександр СУПРУНЕНКО: «Шлях угрів з Приуралля до степів Паннонії пролягав через центр України»

    Проблемі походження й міграції давніх угрів (мадяр) з Приуралля до Карпатської котловини присвячені численні праці угорських, російських та українських дослідників. Та все одно в цій історії залишаються білі плями. Передусім досі не було чітко окреслено шлях, яким вони переміщувалися і де саме проживали у VIII — IX ст. Визначити його допомогли знайдені на Полтавщині артефакти. Про це наша розмова з археологом Олександром Супруненком.  

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Алла ГАРКУША: «Багато відповідей на запитання засипані землею»

     Майже тисячу років тому подорожні йшли до Чернігова, який був центром об’єднання слов’янських племен сіверян, тією ж київською дорогою, якою нині мчать автівки. Минувши браму, піднімалися на Дитинець, укріплений ровом, валом та дерев’яними стінами, і зразу  завмирали, затамувавши подих, перед пишним княжим палацом, єпископським двором та предивними як на той час обрисами храму Спаса. Тоді, напевно, на Дитинці не було таких велетенських старих дерев, як тепер. А нині треба ступити в їх затінок і пройти вперед, доки сяйнуть хрестами вежі літописного собору, вперше згаданого в «Повісті минулих літ» 1036 року.

    Злегка проводжу рукою по білосніжній стіні й відчуваю зашпори в пальцях: родовід чернігівських князів іде з глибини століть, а Спаський собор заклав внук ключниці Малуші і князя Святослава, син князя Володимира, котрий хрестив Русь, і полоцької княжни Рогнеди — перший літописний князь Чернігова хоробрий воїн Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого. Можливо, саме тут, де я торкаюся стіни, лишився невидимий відбиток його долоні…

  • Буремний час України

    Історичний 1917-й став роком початку боротьби народів Росії за національно-державне самовизначення, що привело до протистояння різних політичних сил, громадянської війни, утворення великої світової держави — ССРР з іншим суспільно-політичним ладом. Для України, яка опинилась у самому центрі тих драматичних подій, це був рік спроби знайти свою незалежність.  

  • Валерій МЕЛЬНИК

    Від руїн — до сьомого дива України

    Сьогодні важко уявити, що чотири десятки років тому ця велична споруда була в жахливому стані. І якби не підтримка державою реставраційних робіт та робота команди професіоналів-ентузіастів, хтозна, чи пишався би нині Луцьк цієї визначною історико-культурною пам’яткою…  

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Історія відкривається і… захищається

    Рано чи пізно все таємне стає явним. У багатьох випадках лише документи, що фахівці дбайливо зберігають і оберігають, допомагають розв’язати життєві проблеми. Так, ідеться про архіви. Тихі місця, де накопичуються свідчення про минуле. Вони потребують спокою. Проте останнім часом й навколо архівів розгорілись пристрасті.

    — Збурив їх, — каже голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург, — законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», прийнятий Верховною Радою у першому читанні 10 січня ц. р.

  • Олег ЧЕБАН

    Костянтин ЗАВАЛЬНЮК: «Ямпільська республіка — це подільський Холодний Яр»

    У січневі дні жителям кількох районів Вінниччини є привід згадати своїх волелюбних дідів і прадідів. Так, на Різдво 1918 року перше бойове хрещення отримала Марківська козацька сотня,  а в січні 1919-го було створено так звану Ямпільську республіку. Ці факти мало відомі широкому загалу. Власне, термін «Ямпільська республіка» ввів в обіг Дмитро Кетрос, учасник національно-визвольних змагань, який народився у с. Кетроси (нині с. Довжок на Вінниччині) і брав діяльну участь у боротьбі за утвердження української державності, а в 1958 році в Лондоні видав книжку спогадів із  назвою «Ямпільська республіка та її збройні сили».  

  • Вольт ДУБОВ

    Перерваний політ

    Його заарештовували 15 разів, 7 разів перебував у засланні. Загалом був засуджений на строк 34 роки і один раз — до страти. Такий початок свідомого життя і діяльності припав на долю професійного революціонера, радянського партійного і державного діяча, патріота України Миколи Олексійовича Скрипника. Можна дивуватися його затятості, з якою він продовжував свою справу і в правоту якої безмежно вірив. Добрими діяннями на благо рідного народу він залишив помітний слід в історії України.

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Свят-вечір у Космачі

    Одна з найцікавіших зимових традицій у Космачі припадає на 6 січня — Свят-вечір у гірському селі з понад шеститисячним населенням завжди особливий. Тут, у «келії сонця» (так із санскриту перекладається назва поселення, що розкинулось на  84-х квадратних кілометрах), і справді ясно, сонячно, тепліше, ніж деінде в Карпатах, навіть у ці зимові дні.
    Коли на 32 космацьких присілках починають різдвяну пісню понад півсотні гуртів дітей-колядників і дорослих у супроводі скрипки, бубна, баяна й цимбалів, то всі гори довкола теж колядують…