Тиждень безпеки руху на дорогах завершився символічно: минулої неділі в усіх церквах України відслужили панахиди по загиблих у дорожньо-транспортних пригодах. Про 26 тисяч травмованих, яким тією чи іншою мірою поталанило, не згадували. Молилися про врятування душ 3,5 тис. людей, які протягом дев’яти місяців цього року стали  жертвами і винуватцями неоголошеної війни на дорогах.

Зокрема в електронних ярликах значитиметься, з якого лісгоспу та лісництва сосна чи ялина, який сорт та якість дерева. Чип кріпитимуть так, що зняти його без пошкоджень буде неможливо. Завдяки цьому можна визначити відповідність товару супровідним документам, тому будь-якому працівникові міліції або інших правоохоронних органів буде легко перевірити законність придбання хвойних красунь з лісових плантацій і виявити, чи не прибула ця ялинка з екологічно небезпечної Чорнобильської зони.  

Бо це у всі інші дні «хтось скаче, а хтось плаче» — така філософія життя: щодня комусь народжуватися, а комусь помирати, комусь радіти, а комусь зустрічатися віч-на-віч з горем. Та коли це горе стосується багатьох мільйонів співвітчизників, як Голодомор-геноцид 1932—1933 років, їхнім предкам ніколи не можна забувати про нього, ще й керуючись своєю совістю.  

Уже два з половиною роки  Україна живе за правилами Світової організації торгівлі (СОТ). Але ще  і  досі інколи доводиться чути, що ми  не готові працювати в нових умовах, що СОТ не вигідна для нашої економіки. Зазвичай трансляторами таких думок є передусім представники тих структур, які звикли «ловити рибку в каламутній воді» та бояться відкритої й прозорої конкурентної боротьби.  

У період національно-визвольної боротьби початку ХХ століття на Вінниччині діяло понад три десятки повстанських отаманів, кожен з яких вів за собою більш як сотню бійців. Про одного з них Симон Петлюра сказав: «Якби в мене було чотири таких отамани, як Шепель, то я б давно був у Києві».  

Сімнадцятирічний школяр із Краснограда власноруч повісився на рукоході шкільного спортивного майданчика, двадцятип’ятирічний мешканець селища Солоницівка Дергачівського району скоїв те ж саме на кухні у власній квартирі, а тридцятидев’ятирічна харків’янка вийшла на балкон дев’ятого поверху й стрибнула вниз. У цей же день, 1 листопада 2011 року, пішли з життя без сторонньої допомоги ще четверо жителів Харківської області.

Вранці у вівторок голодування продовжували 47 осіб. До двох десятків збільшилася кількість наметів, біля яких постійно чергують правоохоронці та медики «Швидкої допомоги». В останні дні склад учасників голодування поступово змінивcя, адже, за словами одного з координаторів акції Олександра Пучкова, двадцять учасників голодної акції протесту госпіталізували через різке погіршення самопочуття.

У 19-річної педагога з фізичного виховання в дитячому садку «Чайка» виявили туберкульоз у відкритій формі. Тепер дітей, які контактували з хворою вихователькою, а це майже весь дитсадок, чекає обстеження в тубдиспансері. Завідувачка дитсадка  Наталя Богданова передусім  провела батьківські збори, на яких повідомила, що тепер діти перебувають у групі ризику. На збори запросили представників відділу освіти, санстанції, головного лікаря тубдиспансеру.  

Восени, коли природа «золотить» дорогу селянину, на весіллях батьки дарують молодим державні акти на землю, щоб вони були господарями, як діди-прадіди. У цей же період ешелони «пайового» зерна люди розбирають мішками у свої двори. В області — півмільйона землевласників.  

Попри вихідний, на корпункті «УК» в Рівному лунала настирлива міжміська. У трубці — приглушений і спантеличений голос рівнянина Сергія Кобилінського, якого знаю вже не перший рік:  

— Телефоную з київської лікарні «швидкої допомоги». Потрапив сюди, як кажуть, не з власної волі. Просто не розрахував свого життєвого ресурсу: в Інституті Амосова моя черга на чергову, вже четверту, операцію — 25 січня наступного року.