Гадаю, батьки зводять нанівець працю вчителів, які розповідають на уроках про збереження природи, вже тим, що просять сина допомогти викинути в лісі чи парку мішок зі сміттям. Тоді в дитячій голові закарбовується переконання: навчання — для оцінки, а в реальному житті все по-іншому. Якщо батьки і влада не показують прикладу у ставленні до природи, то як педагогам захистити юні голови від висівання в них бур’яну самознищення?! 

Демократичний світ прощався з убитим путінським режимом Борисом Нємцовим у Центрі Андрія Сахарова. Вони були соратниками у боротьбі з тоталітаризмом.

Стіни Центру Сахарова суворі, яким було й життя правозахисника та інакодумця. Андрієві Дмитровичу було до душі інше визначення — вільнодумець. Один з тодішніх міністрів називав норовливого академіка шалавим політиком. Де він, той номенклатурник? А Сахаров — геній на всі часи, і це особливо відчуваєш тепер, коли не тільки Російська Федерація, а й весь світ потерпає від нестачі моральних лідерів. 

Тема видобутку бурштину в Україні для «Урядового кур’єра» не нова. Ще на початку 90-х, коли в Рівному з’явилося перше і єдине в країні Державне підприємство «Укрбурштин», газета писала про перспективи сонячного каменя. Та коли законодавці прирівняли бурштин до дорогоцінних каменів, що наклало на його видобуток державну монополію, з’явилися інші статті, зокрема «Ходимо по золоту, а самі — бідні». Втім, жодної реакції офіційного Києва не було.

Торік тема вкрай загострилася, бо видобуток бурштину криміналізувався й опинився в «тіні», в якій обертаються суми, за словами старателів, співмірні із зовнішнім боргом країни. Дійшло до стрілянини на родовищах. Термінова сесія облради зажадала від парламенту законодавчого забезпечення цієї галузі й дозволу на старательську розробку родовищ. 16 травня 2014-го «УК» відреагував матеріалом «Бурштиновим балом заправляє кримінал». А вже 31 липня вийшла стаття із промовистим заголовком «Бурштин копають, аж земля тріщить».

Надання адміністративних послуг в електронному режимі — це можливість звести до мінімуму спілкування громадянина і чиновника, дієвий удар по корупції. «УК» розказує, що робить місцева влада, щоб люди менше стояли в чергах за потрібни ми документами. 

«Жіночко, в мене вже є один пільговик, тож ви з маршрутки вийдіть», — наказав водій жінці середніх років. Вона вийшла і вже не змогла стримати сліз. То була дружина військового, який загинув на війні на Донбасі. Звичайна людська скромність не дала змоги їй сказати про те, що держава гарантує їй безплатний проїзд.

Та й хіба до з’ясування стосунків, коли рана від втрати ніяк не гоїться, коли світ навколо здається чорно-білим? А тут наче підніжка: «Вийдіть із маршрутки!» Залилася слізьми й пішла пішки: якщо двічі на день викладати по три гривні за проїзд, за місяць набігає кругла сума. А перевізники вже готують нове здорожчання. Хіба за це поклав голову її чоловік? 

Ще півтора року тому дітьми війни в Україні називали лише літніх нині людей, дитинство яких припало на часи Другої світової. На жаль, нині так можна назвати чи не всіх неповнолітніх країни, яких так чи так торкнули бойові дії та їх наслідки. Отже, дорослим слід помножити зусилля для захисту прав малюків у ці нелегкі часи. Що саме роблять нині для цього, розповіли фахівці. 

В Україні налічується понад 550 газет, які належать чи підконтрольні центральним і обласним, місцевим, районним органам державної влади. Ця спадщина радянського минулого досі перебуває у незмінному стані. Юридична база їхнього існування, способи фінансування і керування залишаються такими, як були у минулому.

Розглянути питання про перебування Ігоря Шевченка на посаді міністра екології та природних ресурсів і ухвалити відповідальне політичне рішення, яке має підтримати парламентська коаліція, — із такою пропозицією звернувся Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк до парламентської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Саме за її квотою його свого часу було призначено міністром. Таку інформацію оприлюднив радник глави уряду Данило Лубківський. 

Дуже добре пам’ятаю цих та подібних жінок іншими. Витріщені й налиті люттю очі, охриплі від тривалого скандування «Ра-а-сія!» і звинувачень у бік України голоси, тремтячі пальці, схожі на щупальця, які тягнуться до розгублених правоохоронців чи опонентів, ноги, якими топчуть зірвані із приміщень влади державні стяги. Негативних вражень від цих зібрань було багато, але особливо вражали спотворені ненавистю обличчя, які запам’яталися, мабуть, на все життя. Тоді це були не просто злі лиця, а швидше фізіономії, даруйте, пики, будки, мармизи чи взагалі морди. Бо їх власники втрачали людську подобу, присікуючись до тих, хто ризикнув висловити інші погляди. 

Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроект «Про місцеві вибори» за відкритими списками. За законопроект №2831-3 голоси віддав 271 народний депутат, до другого читання його обіцяють підготувати за скороченою процедурою. Але більшість експертів, аналізуючи документ, зазначають, що він потребує серйозних доопрацювань, інакше масових маніпуляцій та спотворення результатів не уникнути.