Реформа органів внутрішніх справ, яка набирає обертів, викликає шалений спротив, заявляють у профільному міністерстві. Такий розвиток подій можна було спрогнозувати, щойно з’явилися заяви про особливі умови формування нових підрозділів. 

Про ситуацію на вітчизняному ринку металобрухту «УК» писав ще у серпні минулого року («Український ринок металобрухту роз’їдає іржа старої системи», 21 серпня 2014 р. №151). Тоді ми проаналізували зарегульованість ринку вторинних металів, запровадження штучних обмежень на експорт металобрухту, а саме запровадження квотування. Через тіньові схеми Україна втрачала щорічно мільярд доларів. 

Озброєні до зубів російські «відпускники» та карні елементи так безцеремонно й агресивно вторглися в Україну ще й тому, що їхні кремлівські ляльководи дуже точно спрогнозували вичікувальну позицію Європи, що подекуди нагадує сумнозвісну хату скраю. Але тим часом в Україні та безпосередньо на Донбасі справді відкрився своєрідний другий фронт, який став абсолютною несподіванкою для російських зайд. Це потужний волонтерський рух, що часто стає майже єдиною надією на порятунок людей від «захисників» із їхніми «гумконвоями». Мій співрозмовник — донеччанин, пастор протестантської церкви «Асамблея Божа» Сергій КОСЯК — саме один із таких активістів. 

За армійською звичкою я на світанку вже на ногах. Потім прямую до газетного кіоску, скуповую кілька видань і повертаюся додому: вивчаю, аналізую надруковану інформацію. Особливо мене цікавлять матеріали, в яких розповідається про долю мого рідного «Південмашу». Друга тема, яка хвилює мене як людину, що понад 27 років віддала військовій службі, — це підтримка захисників України. Почну саме з неї. 

допомоги, яку запровадила Група Помпіду (група РЄ, яка займається боротьбою з незаконним обігом наркотиків) для наркозалежних із Криму, які є пацієнтами замісної терапії.

Така терапія розрахована на важкохворих і передбачає, що вони під наглядом лікарів отримують так звані легкі наркотики, що дає їм змогу стабілізувати стан здоров’я і соціалізуватися. У Росії препарати, які використовують для замісної терапії, вважають нелегальними. Тож наркозалежні з окупованого Криму, які перебували на такому лікуванні, нині його позбавлені. За даними ООН, вже близько ста наркохворих померли від передозування важких наркотиків та самогубств, оскільки не змогли впоратися зі стресом, яким стало для них раптове припинення терапії. 

— Проживімо березень, а потім уже можна говорити про перспективи. Такої складної ситуації в нашій енергосистемі ще ніколи не було.
І Олександр Светелік, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України, перелічує причини такого стану. Насамперед чимало енергоблоків на теплових станціях, що працюють на антрацитах, зупиняється, бо не мають палива.

Поетичний доробок Вадима Крищенка — майже півсотні книжок, на його слова створено стільки пісень, що це число небавом сягне помітки тисяча. З таким вагомим багажем дістався свого 80-річчя один з найвидатніших наших піснетворців.
Із чого почалося Вадимове захоплення поезією, звідки? Син учителів історії з Житомира, він був усякчас зігрітий їхньою ласкою й рідним словом.

Полаятися за межу, схоже, з давніх-давен – одна з найулюбленіших розваг власників земельних ділянок. При цьому пащекуватій Мотрі з «Кайдашевої сім’ї» наші сучасники підкинули б чимало ідей для суперечок. Приміром, можна сваритися не через одну грушу, а посадити їх кілька: тобі урожай, а сусідам — затінок над городиною. А лаятимуться, що бараболя гегнула, — можна сміливо заперечувати: зате, мовляв, і бур’яни полягли. 

Не бійся суду, а бійся неправедного судді, каже одна українська мудрість. Щоб і суд прямий і суддя не кривий, висловлює побажання друга. 
Справедливий суд — це судові процедури, які дають змогу  встановити істину  без упередження, залякування чи політичного тиску. «Ви вірите, що в нас такий суд? — запитує голова Асоціації карикатуристів України Костянтин Казанчев.

У 2017 році мине двадцять років, як український парламент ратифікував Європейську хартію місцевого самоврядування. Однак реальні кроки в його реформуванні фактично зроблено лише після Революції гідності. 
На думку експертів, з якими довелося спілкуватися, брак будь-якого прогресу в цьому питанні можна пояснити дуже просто: попередні керівники держави й уряду не мали найменшого бажання ділитися владою з народом.