Щиро скажу: я був у захваті від масштабності й переконливості відеорепортажу про успішне будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Напередодні нового року його оприлюднили на сайті НАЕК «Енергоатом». Рекламний ролик зроблено професійно. Таке відчуття, що ти разом з операторами летиш на гвинтокрилі над лісами Чорнобильської зони, стрімко робиш віраж над нещодавно прокладеними під’їзними залізничними коліями і прямуєш над ними вже до самого майданчика будівельного комплексу. Нині його вважають готовим майже на 100%.

Порівнюючи власні враження від першого відвідання Прип’яті рівно чверть віку тому й нинішні, ловиш себе на думці, що ця колись перлина українського Полісся повертається до життя. Парадокс. 25 років тому пересічним громадянам потрапити сюди було набагато складніше. Інша річ — журналісти, всілякі делегації чи міліціонери, які охороняли периметр.

Створювати музей геології у Старобільську довелося наново, оскільки після вимушеної евакуації Луганського національного університету імені Тараса Шевченка велику кількість експонатів було втрачено. Тепер тут зібрано зразки мінералів, гірських порід, скам’янілих залишків фауни і флори, які здатні допомогти здійснити подорож у минуле.

В Ігоря Орла з Тального на Черкащині робота серйозна й відповідальна. Він електрик місцевого району електромереж. На обслуговуванні підприємства — понад 1000 кілометрів повітряних і кабельних ліній, сотні трансформаторних підстанцій. Разом з такими самими досвідченими й умілими колегами він забезпечує підтримку справного стану, безаварійну і надійну роботу обслуговуваних пристроїв та електроустаткування, монтує нові мережі. Обов’язків у нього довжелезний перелік. Однак з усіма спеціаліст успішно справляється.

Те, що в Україні щодень збільшується кількість послуг завдяки зусиллям місцевих і центральної влад, у чому значною підмогою став незмінний курс щодо переходу на електронний обіг документів, впровадження автоматизованих систем, цифрових технологій тощо, безперечно, радує пересічних українців, бо допомагає впоратися із щоденними клопотами. Однак, на жаль, як стверджує аксіома, не завжди кількість переростає у якість, і причин тут багато.

Як відреагували телеглядачі на недавню резонансну дію — кодування супутникового сигналу деяких українських каналів? Ситуацію в регіонах вивчали наші кореспонденти.

З появою в Україні професії приватного виконавця у 2016 році, ефективність виконання рішень значно зросла, що потроху почало повертати довіру громадян до виконавчої системи. Станом на сьогодні в країні працює більше двохсот приватних виконавців, але це дуже мало у порівнянні з кількістю державних, яких налічує майже 4000.

Про актуальні проблеми нової юридичної професії і шляхи їх вирішення, розповіли приватний виконавець Андрій Филипів та адвокат Олексій Воробйов. 

Церемонія нагородження відбулася вже вдев’ятнадцяте. За цей час його лауреатами ставали понад 200 представників культури, медицини, економіки, освіти, журналістики, спорту, політикуму, військових, волонтерського руху, державної служби. Засновники цього проєкту — спортивно-мистецький та духовний центр «Моя Україна», а також редакція найстарішої в області газети «Вільне життя плюс».

Щороку січневі новини рясніють ялинковими і сосновими повідомленнями — зазвичай щодо їхньої утилізації. Бо така вже доля зелених красунь: не встигли з господарями зустріти Новий рік, як уже пора в кращому разі на переробку, в гіршому — на смітник.

Цього року в Токіо відбудуться чергові Олімпійські і Паралімпійські ігри. Крім підготовки спортивних споруд, у Країні східного сонця мають виготовити комплекти золотих, срібних і бронзових медалей загальною вагою близько 2 тонн. На це зазвичай витрачають 10 кг золота, 1210 кг срібла і 700 кг міді. Другого за ціною металу потрібно найбільше, бо золоті медалі роблять зі срібла, покритого позолотою.