Днями зателефонували зі Слов’янська: після Різдва до центру надання адміністративних послуг у місті вишикувалася черга. Починалася вона на вулиці, де формували списки, а потім уже заходили по п’ятеро осіб за талонами. За словами очевидців, дехто приїхав уранці з передмістя вже не вперше. Хто не встиг отримати талонів, бідкався: «Коли ж запрацює електронна черга?»

20-22 січня 2015 року вцілілі захисники руїн донецького аеропорту стали залишати позиції й виходити на «велику землю». Бо на відміну від звичайних людей, тих умов, які на той момент тут склалися, не витримав навіть надміцний бетон: бойовики підірвали перекриття нового термінала. Серед останніх, хто з боями пробивався з-під руїн, були два десятки бійців 90-го окремого аеромобільного батальйону. Щоправда, 27 січня українці внаслідок успішної операції знов тимчасово відвоювали частину цієї території, щоб забрати тіла побратимів, які тут залишилися. Та загалом оборона ДАП, який ворог обстрілював з усіх видів зброї й безуспішно штурмував протягом 242 діб, вже стала історією.

19 січня нарешті сталося те, на що рідні та близькі загиблих українців чекали від моменту, як 8 січня почули страшну звістку. Тіла 11 співвітчизників, серед яких двоє пасажирів і дев’ятеро членів екіпажу, повернулися на Батьківщину. Борт із загиблими в тегеранській катастрофі рейсу PS752 перетнув державний кордон і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль» близько одинадцятої ранку.

Торік уперше за багато років український уряд повністю забезпечив потреби людей з інвалідністю у технічних засобах реабілітації, додатково спрямувавши на це з державного бюджету 787 мільйонів гривень. Відповідні кошти отримала й Полтавщина і повністю їх освоїла.

У центрі Вінниці в одному з приміщень завжди цікаво, бо тут народжуються ідеї. Це хаб «Місто змістів» — осередок бурхливої продуктивної роботи. Тут відбуваються різні заходи — громадські слухання, пресконференції, презентації наукових і практичних досліджень, фестивалі тощо. Тут шукали відповіді на питання «Чому?» та «Як?» активісти, які ініціювали створення притулку для бездомних людей, вимагали уваги до поліпшення екологічного стану річки Південний Буг, переймалися тим, як зацікавити вінничан сортувати сміття. Тут дискутують школярі, студенти, науковці, журналісти, правоохоронці, чиновники, шанувальники музики й літератури, захисники тварин. Саме тому, що тут живе громадська думка.

Тепер косівські керамічні вироби отримали визнання на світовому рівні, їх вважають художнім надбанням людства. Цю технологію ще з ХІХ століття опанували жителі не тільки міста, а й близьких сіл Пістинь, Вербівці, Космач, Рудник, Старий Косів та інших. Це край, населений майстрами світового рівня

Міністр закордонних справ Вадим Пристайко коротко розповів народним депутатам про перебіг зустрічі з канадським, британським, шведським і афганським колегами — країн, громадяни яких загинули внаслідок збиття літака МАУ іранською ракетою. У Лондоні було створено механізм притягнення Ірану до відповідальності. Про це він сказав у Верховній Раді, відповідаючи на запитання під час Години запитань до уряду, яка відбулася цього разу в трохи незвичному форматі.

Забезпечити відповідальність осіб, які збили літак компанії «Міжнародні авіалінії України» біля Тегерана — цього вимагають від іранської влади міністри закордонних справ держав, чиї громадяни загинули внаслідок цієї авіакатастрофи. У Лондоні міністри закордонних справ України Вадим Пристайко, Канади — Франсуа-Філіп Шампань, Великої Британії — Домінік Рааб, Швеції — Анн Лінде і в.о. міністра закордонних справ Афганістану Ідреес Заман розробили спільні принципи задля взаємодії із владою Ірану.

Півзахисник лондонського «Арсеналу» турецького походження Месут Озіл пожертвував гроші на 219 операцій дітям з малозабезпечених сімей. «Ми з дружиною, — так пояснив свій вчинок футболіст, — оголосили перед нашим весіллям у червні 2019 року, що покриємо витрати ще на 1000 життєво важливих операцій для дітей з незаможних родин у всьому світі».

Узятися за написання цього матеріалу спонукало інтерв’ю директорки однієї з обласних універсальних наукових бібліотек, надруковане у загальноукраїнській газеті. У ньому чиновниця від культури стверджувала, що, мовляв, якщо книжкою ніхто із читачів не цікавився понад п’ять років, її треба списувати, щоб марно не займало місце на полицях.