Розробникам Перспективного плану формування територіальних громад на Буковині поки що не вдалося поєднати любов із грошима, а суспільну вигоду — з особистими інтересами окремих керівників та політиків. Тому і вийшло, що багатьом громадам, які саме на добровільних засадах вирішили об’єднати свої статки і межі, бракуватиме коштів на прожиття (у п’яти з них скарбниця розвитку дорівнюватиме нулю). 

На Черкащині перспективний план формування територій громад таки народився. Хоч і не одразу. На попередній сесії його провалили, мотивуючи слабко організованим обговоренням на місцях, нав’язуванням згори. Тепер же відкоригований, ще раз обговорений проект об’єднання громад визрів, хоч і не без застережень та зауважень. Але так і має бути. Та й людей можна зрозуміти. 

Волинянам було доручено організувати будівництво взводно-опорних пунктів, так званих ВОПів, у зоні проведення АТО на донецькому напрямку в околицях Маріуполя. Головними виконавцями цих робіт стали дві потужні волинські будівельні компанії — «Луцьксантехмонтаж-536» і «Житлобуд-2» та майже сотня волинських лісівників. 

Десь місяць чи півтора тому, проїжджаючи однією з вулиць на столичній Борщагівці, була шокована побаченим. Уявіть: шматок дороги, де яма на ямі і ямою поганяє, ніби віником виметений. А поверх отієї ямковості ретельно… нанесено новесеньку дорожню розмітку. Ну просто геніальне рішення столичних шляховиків! І, мабуть, вулиця Сім’ї Сосніних — не єдина в Києві сподобилася такої їхньої ласки. Бюджетні кошти, як я розумію, витрачено на недешеву фарбу, на її нанесення. Але ж… усе це даремно, бо хіба добрий хазяїн так робить? Чи не логічніше було б спочатку дорогу відремонтувати, а вже потім наносити розмітку? 

У  правобережній частині міста, де з початку цього літа стартував пілотний проект з роздільного збирання твердих побутових відходів (ТПВ), підприємство «ЕкоВін» встановило на спеціальних майданчиках у дворах багатоповерхівок контейнери з інформаційними наліпками. Кожного дня місто «виробляє» понад дві тисячі кубічних метрів відходів, із яких 44% — сухе сміття, що може йти на вторинну переробку. Якщо в європейських країнах чи не на кожний вид сміття є контейнер, то у Вінниці пішли простішим шляхом, який на початковому етапі зручний для городян — впровадили двофракційну систему сортування: вологі відходи та сухі (скло, папір, пластик, пет-пляшка, метал). 

«Коли за кілька будинків від мого прозвучав постріл, здалося, що це військові навчання. Час такий, що цьому й не дуже подивуєшся, — сказав житель села Лавки, який себе не назвав. — Але коли почалися вибухи на трасі, запалав вогонь і піднявся дим, ми зрозуміли, що це вже не навчання. Щось страшне».

Трагедія розпочалася суботнього передобіддя. А вже через годину про них знала чи не вся Україна. Як же так, у місті за понад тисячу кілометрів від зони АТО розгортаються справжні бойові дії з використанням гранатометів і автоматичної стрілецької зброї! Є важкопоранені…

Як працює електронна  система отримання дозволів на перетин лінії зіткнення  в Донецькій і Луганській областях, яка мала спростити процедуру й скоротити терміни їх одержання? Що думають  жителі населених пунктів  на сході країни про зміни  у системи видачі перепусток? «Урядовий кур’єр»  шукав відповіді на ці  та інші запитання.

Найбільший корпоративний недержавний пенсійний фонд (НПФ) України належить співробітникам Нацбанку. Таким він став завдяки високим зарплатам учасників фонду та гарантованій платоспроможності роботодавців — НБУ та пов’язаних із ним структур. Здавалося б, за долю «банківського» фонду можна бути спокійними. Але його попередні керівники залишили нинішньому керівництву фонду та Нацбанку важку спадщину: з фонду виведено активи на сотні  мільйонів гривень.

Порушення в інвестиційній декларації фонду було виявлено в результаті внутрішнього розслідування регулятора. Рада НБУ в доповідній торік у квітні заявила про те, що майже 60% чистих активів НПФ Нацбанку розміщено у неліквідні та збиткові фінансові інструменти. Глава Нацбанку Валерія Гонтарева звільнила торік у жовтні директора НПФ Олега Макаренка. 

Здається, більшість із нас настільки звикла зустрічати будь-які новації кривою скептичною посмішкою, а то й голосними зойками «Все пропало!», що іноді думаєш: а чи є сенс запроваджувати у цьому суспільстві щось нове? Адже кожен реформатор наражається на небезпеку стати мішенню для охочих кидатися лайном — хоч би і словесним.

…Перший день патрулювання. Новоспечені поліціянти виїхали на вулиці Києва. І в той самий час, коли містом повільно пересувалися новенькі автомобілі з проблисковими маячками на дахах і написами «Поліція», на чергове патрулювання вийшли і «диванні війська», озброєні клавіатурами. Й почалося.

У парламенті напрацьовують зміни до кримінально-процесуального законодавства, які унеможливлять звільнення під заставу посадовців, котрих підозрюють у корупції. Депутати різних фракцій так активно включились у процес, що мов пиріжки «печуть» законопроекти на цю тему, подаючи їх один за одним до парламенту. Тим паче що у них залишився лише тиждень, щоб устигнути до закриття сесії проголосувати за таку законодавчу новацію. Юристи наполягають, що проблему не розв’язати, скасувавши заставу. Паралельно потрібно посилити й відповідальність суддів і правоохоронців, які порушують закон під час досудового слідства і прийняття рішення про міру запобіжного заходу.