Він мав Бога в серці і людей у душі до останнього подиху, ставши взірцем душпастирства, пішовши на смерть разом зі своїми двома сотнями вихованців. Євреї назвали Омеляна Ковча Праведником України, поляки — парохом Майданека. Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив його Блаженним Священномучеником.
Не знайшлося такої сили на світі, щоб відняла в нього віру і найвищу любов до ближнього. З високо піднятою головою переступив межу життя і смерті в концтаборі Майданек: «Тут бачу Бога, який однаковий для всіх».

Отже, до всенародного позачергового голосування за кандидатуру на пост Президента України залишилися лічені дні. Тож іти туди чи ні й за кого голосувати, думаю, більшість українців уже визначилася. А ось що їм не завадить знати ще, то це як поводитися на дільницях і скільки бюлетенів отримувати; як дізнатися, куди та о котрій годині приходити, якщо, скажімо, ви не отримали запрошення, і чи можна без нього йти на голосування. На ці та інші запитання «УК» попросив надати роз’яснення керівника прес-служби Центральної виборчої комісії Костянтина Хівренка. 

Уряд продовжує розпочату нещодавно практику проведення виїзних засідань в обласних центрах країни. Так, учора Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк побував у Миколаєві. Разом із віце-прем’єр-міністром — міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимиром Гройсманом, головою Миколаївської обласної державної адміністрації Миколою Романчуком та головою Миколаївської обласної ради Тарасом Кременем він відвідав штаб ліквідації наслідків трагедії на вул. Лазурна, 40 у дворі зруйнованого будинку, поклав квіти до встановленого біля будинку пам’ятного знака жертвам трагедії. 

Будинок на вулиці Лазурній, 40 у Миколаєві нагадує декорацію до страшного фільму-катастрофи. Картина вражає: суцільна діра всередині будинку, розтрощені стіни, вікна, балкони. Будинок начебто демонструє все своє нутро. У дворі, біля вже колишнього житла, — сотні людей. Минуло кілька днів після вибуху, а жінки ледве стримують сльози, згадуючи про свої затишні квартири, улюблені занавіски та скатертини, про все, що наживали роками і важкою працею. Не завжди витримують і чоловіки, емоції всіх захльостують.  

Не секрет, що економіка України перебуває у складному становищі. Як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин. Адже  змінити, приміром,  російську «протекціоністську» політику щодо продукції українських виробників нині поки що  нереально навіть на найвищому міжнародному  рівні.  Водночас щоб почути вітчизняних товаровиробників  і допомогти їм розв’язати проблеми, залишені у спадок попередньою владою, якісь надзусилля не потрібні. Всього лише дотримання задекларованих принципів боротьби з корупцією та прозорість у взаєминах із товаровиробниками, на податки яких, до речі, живуть усі бюджетники, зокрема й чиновники. 

Що жінки — то велика сила, знає кожен. Однак і чоловіки чогось та варті. Принаймні деякі. Мабуть, так розмірковував і герой нашої розповіді, коли після веселої гулянки в Шполі на Черкащині стояв біля ресторану з великим синцем під оком і чекав своєї долі. А вона в особі розкішної молодиці саме виходила з того ж таки ресторану і прямувала просто в його обійми. 53-річна представниця прекрасної статі дивилася на досить імпозантного мужчину з підбитою фізіономією і чомусь не могла відірвати погляду. Буває ж таке! Їй раптом стало шкода чоловіка. Надворі ніч. Куди ж він піде? У їхньому містечку не так і просто знайти ночівлю. 

Я приїхала до Страсбурга три роки тому. Одним з моїх найяскравіших перших вражень став випадок, про який тепер згадую особливо часто. 

 Ця теза кілька разів звучала у виступах учасників круглого столу «Безпека журналістів: від зобов’язань до дій», який пройшов цими днями у Страсбурзі за ініціативи Ради Європи.

«Щоб працювати журналістом, треба бути дуже сміливою людиною», — констатував Верховний комісар РЄ з питань захисту прав людини Нільс Мужнієкс. Підтвердженням цьому стали останні політичні події, що відбуваються у багатьох європейських країнах, під час висвітлення яких постраждали сотні журналістів, операторів і фотографів.  

Заводський гудок підняв Донбас на попереджувальний страйк проти сепаратистів, дії яких уже добряче набридли жителям краю. У Маріуполі опівдні на три години призупинили роботу робітники окремих цехів (окрім безперервного виробництва) металургійних комбінатів ім. Ілліча та «Азовсталь». До речі, місцеві металурги вже почали наводити порядок у місті, сформувавши робочі патрулі, які виходять на чергування разом із міліціонерами. А у понеділок у приморському місті планували провести велелюдний марш миру, в якому мали взяти участь близько 50 тисяч осіб. Люди вирішили покласти край нинішньому свавіллю, а точніше, бандитизму і мародерству озброєних представників так званої Донецької народної республіки та інших незаконних формувань. Але з’явилась інформація, що бойовики не зупиняться навіть перед розстрілом мирної демонстрації. Як свідчить тепер власник «Метінвесту» Рінат Ахметов, саме тоді він зв’язався з керівниками підприємств і призупинив акцію.  

— Чули? Марія розповідала, що її хлопець та сусідські дітлахи вже перестали у війну гратися. Ще недавно, понатягавши на обличчя чорні маски, як навіжені гасали у дворі із саморобною зброєю. Ці непосиди навіть стару альтанку перетворили на блокпост! Але тепер у них нова гра — у роззброєння та перемир’я…

— А мої! Недавно дивлюся — у школу почали бавитися! Схоже, вже скучили за уроками. Старший ще нічого, а молодший дедалі частіше до свого портфелика заглядає і мало не щоранку питає: «Мамо, а з нашою школою нічого не трапилося?..»