Я пенсіонер, учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни І групи, колишній військовий, старший сержант, ветеран праці.

Хочу дізнатися, чи маю право відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одержати надбавку до пенсії у розмірі 11%, яку інші військові пенсіонери отримують з 1 липня 2012 року?

К. ЗАЦЕРКЛЯНИЙ,
м. Кобеляки Полтавської обл.

На презентації Державного земельного кадастру міністр аграрної політики Микола Присяжнюк повідомив, що нині завершується підготовка автоматизованої системи Державного земельного кадастру.

У зв’язку з цим прошу пояснити мені, що слід робити із земельними актами, які виготовлені без присвоєння кадастрового номера? Чи їх слід терміново міняти на акти нового зразка? Чи можна залишити й так, допоки не виникне нагальної потреби проводити з ними певні операції (оформлення спадщини, дарування, продаж тощо)? Це питання дуже цікавить літніх людей, які бояться втратити право власності на ці ділянки, хоча акти на них виготовили чи не найпершими серед односельчан.

О. СІРКО,
с. Мухівці Вінницької обл.

Розкажіть, будь ласка, докладно, які особи належать до інвалідів війни. Також хочу дізнатися, які саме документи і куди маю подати, аби офіційно отримати цей статус?

Заздалегідь вдячний за відповідь.

Р. БЕЛТРАНОВ,
м. Дніпропетровськ 

Маю статус постраждалої від аварії на ЧАЕС 4 категорії. У квітні цього року досягла чорнобильського пенсійного віку, стаж роботи — 30 років. Розмір призначеної виплати — менше 1 тисячі гривень.

Вважаю, що маю право отримувати доплату до пенсії по втраті годувальника. Адже мій чоловік був ліквідатором аварії І категорії і отримав захворювання, яке призвело до смерті, пов’язане з роботами з ліквідації наслідків цієї катастрофи. Він помер у 1999 році. З цим питанням звернулася до відділення Пенсійного фонду за місцем проживання. Але отримала неаргументовану відмову. Отже, хочу дізнатися, чи все ж таки маю право на таку доплату, і якщо ні, то чому?

Н. АЛЄКСЄЄВА,
м. Київ

Погодьтеся, досить скромними були можливості проявити себе у позитивних персонажах героїко-фантастичних казок, прочитаних нами в дитинстві. Що міг такого надзвичайного і неординарного звершити головний герой — третій син і брат двох розумних родичів, аби потрапити в казку? Хіба тільки слухняно поплентатися туди, сам не знаючи куди, і принести звідти казна-що. Ще, правда, міг дорогою віддубасити триголового змія, попередньо чемно запитавши: «Битися будемо чи миритися?» Мав він також здатність єдиним ударом сокири збудувати летючий корабель, визволити з полону красуню, замкнену на сім замків у високій башті, та скрутити в баранячий ріг ціле вороже військо. 

Слово «дефіцит», на щастя, зникло з лексикону чиновників і учасників цього ринку. Ціни на АЗС залишаються найнижчими в Європі. Адже ринок бензину і дизпального — повна протилежність газового. На відміну від монопольної залежності від Росії в газовій сфері, на українському ринку нафтопродуктів російська частка, наприклад, цього року становить 14%.

Постачання здійснюється за диверсифікованою схемою, енергоресурси надходять з понад десяти внутрішніх і зовнішніх джерел. Між тим, в уряді вже другий рік поспіль не припиняються розмови про потребу реформування системи і її заміни на шаблон газового ринку. Йдеться про методи порятунку української нафтопереробки. 

Цьогоріч завершується перший період дії зобов’язань країн за Кіотським протоколом. Чимало з них не надто задоволені підсумками участі в Кіото-1 і піддали сумніву свою участь у другому періоді (2013–2020 рр.). Зокрема це Австралія, Нова Зеландія і Росія. Про те, чому так сталося і яка позиція України у цьому питанні, досліджував «УК».
У середині жовтня прем’єр-міністр нашої північно-східної сусідки Дмитро Медведєв досить красномовно і критично зауважив: «Якихось особливих вигод від Кіотського протоколу ми не отримали в комерційному плані, не змогли скористатися як належить. А тому чи доцільно продовжувати в ньому участь?». 

Кілька років тому відбулася розмова автора цих рядків із новопризначеним директором державного підприємства «Волиньторф» Іваном Киричиком. Не пригадую вже всіх деталей, та в пам’яті спливає пронизаний тривогою голос керівника. Говорив він тоді не стільки про сьогодення підприємства, як про перспективу існування. Бо родовища торфу (з яких брали сировину для виробництва гранул) вичерпувалися, а на розробку нових площ тривалий час не вдавалося отримати дозволів. Попри те, що в області діяла регіональна програма «Торф», чи не кожна сільська жінка знала: опалення маневицьким брикетом у кілька разів дешевше, ніж газом.  

На жаль, відновлювана енергетика, не без допомоги лобістів-представників викопних видів палива, обростає міфами і стає схожою на мачуху. Щодо традиційної енергетики на споживачів повсякчас намагаються одягти рожеві окуляри, перетворивши її на таку собі Попелюшку. Ми спробували розібратися, що міф, а що правда в цій історії.  
Найбільш поширений міф, що сонячні й вітрові електростанції потребують чималої площі, яку варто було б використати під агровиробництво. Справді, кожні 5–15 кВт під вітряками «з’їдають» ділянку 1 кв. км, але для них (як і для СЕС) виділяють землі не сільгосппризначення: кар’єри, пустирі, території зі складним рельєфом тощо.

Позавчора Верховна Рада, врахувавши зауваження Президента, 234-ма голосами «за» прийняла у новій редакції закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її соціальний статус», відомий широкій громадськості як закон про біометричні паспорти.