Ще кілька років тому седнівські школярі забігали до кабінету директора Валерія Іванова і дивилися на макет нового навчально-виховного комплексу як на казку. Чи матиме вона щасливий кінець, залежало від дорослих, їхнього уміння і, головне, — бажання згуртуватися навколо цієї справи. На якомусь етапі будівництво, розпочате у 2007 році, мало не перейшло до розряду довгобудів. Тим часом учні продовжували мерзнути в 300-річному «панському» будинку — колишній садибі представників козацької старшини Лизогубів, де взимку температура повітря опускається до 10—12 градусів. 

Минуло 100 років відтоді, як улітку 1912 року двоє хлоп’ят-пастушків —  Федір Деркач та Карпо Манжа, випасаючи череду корів на околиці села Мала Перещепина Новосанжарського району, випадково натрапили на скарб. За однією з версій, край півпудової срібної вази злегка виднівся в розмитому річкою піску, тож хлопці відкопали її руками. Ще кажуть, що хтось із пастушків провалився ногою прямо в горловину тієї посудини. Начебто, дізнавшись про знахідку, батьки пастушків попросили їх ще пошукати на тому місці. І незабаром до першої коштовності додалося ще одинадцять золотих кубків із самоцвітами…  

  Сина чернігівського княжого подружжя Святослава Ольговича і Катерини Петрилівни Ігоря за звичаями часу виховували як воїна. Ще підлітком княжич був досить вправним, аби поруч із дорослими боронити від половців своє місто, і досить освіченим, аби брати участь у боярських нарадах. Його дружиною стала Єфросинія, донька Ярослава Осмомисла, а невісткою — донька половецького хана Кончака, на Сіверській землі вихрещена в Свободу. Символіка цього імені відповідає зображеному в «Слові…» епізоду життя новгород-сіверського князя — невдалому походу на бій «за землю руську», полону, втечі і щасливому поверненню додому.

День знань у Придніпров’ї відзначили відкриттям нових шкіл, розрахованих загалом на 921 учня: двох сільських та однієї в обласному дитячому центрі соціальної реабілітації «Перлина Придніпров’я». Усі вони забезпечені комп’ютерною технікою, новими меблями та навчальним обладнанням, енергоощадними вікнами й сучасними котельнями. На 100% забезпечені безкоштовним підвозом дітей і вчителів, мають власні сторінки в Інтернеті, щоб брати участь у проекті «Обласна електронна школа». 

Настоятель парафії української православної церкви з Чикаго (США) Іван Боярчук привіз на Волинь і передав керівникові облдержадміністрації Борису Клімчуку образ Покрови. Унікальність артефакту полягає в тому, що на цьому образі у 1942 році приймали присягу на вірність нашому народу вояки Української Повстанської Армії. Свого часу, розповів представник української діаспори, ікона належала Романові Шухевичу, який переправив її в Чехію. Потім вона потрапила в руки владики Петра — головного казначея ОУН, який у повоєнні роки жив із родиною Івана Боярчука. Помираючи, митрополит Петро заповідав знайти таке місце на землі, де ікона буде у безпеці. 

Удруге в Тернополі провели західноукраїнський весільний фестиваль. Облаштували виставку, де свою продукцію, творчі роботи представляли салони, агенції, фото- та відеооператори, флористи, дизайнери, стилісти. 

Русини — це хто? В різні епохи звучали такі відповіді: «Русинів не було і немає», — в радянський період. «Це самоназва українського народу, який пізніше змінив її. Тепер русинами називають себе ті, хто ще не до кінця усвідомив себе українцями», — такої думки дотримується більшість етнологів у нашій країні. «Русини — четвертий східнослов’янський народ», — упевнено заявляють зарубіжні їхні колеги та деякі вітчизняні. Усі відшукують аргументи на свою користь. І, що найцікавіше, знаходять!

Наукові дискусії триватимуть ще довго, але чимало людей у незалежній Україні, маючи змогу висловлюватися вільно, заперечуючи висновки мовознавців та етнологів, все-таки стверджують: «Ми — русини. Проти українців нич не маємо, але ми’сьме — окремі». 

Жінки пішли не в гайдамаки, а до колодязя. При цьому кожна кинула рогача і вхопила коромисло — теж замашна штука. Відра не брали, оскільки проблема була не у воді: розгнівані молодиці радилися, як перекрити благовірним доступ до двору Оришки-самогонниці. Жінки використали вже всі можливі засоби: влаштовували романтичні вечері при свічках, пікніки на березі річки, свинячі й півнячі бої, а коли це не допомогло — підключили трудотерапію, а також вилили увесь стратегічний запас розсолу.

Чоловіки стійко зносили всі виховні моменти, але під вечір все одно не трималися на ногах.

— Може, Оришці ворота дротом закрутити?

— Самогонний апарат зламати?

— Криницю засмітити? — сипалися пропозиції.

— Ні, її обійстя — приватна власність. Вона навіть дільничному може не відчиняти. І нас не впустить… 

Українська легкоатлетка Марія Помазан довела усьому світові: вона таки найкраща. Попри спірну технічну ситуацію щодо визнання її результату найвищим у метанні диска,  спортсменка не перегоріла і, знову вийшовши на старт, показала найвищий результат. Цього разу у штовханні ядра. Марія не лише  виборола золоту медаль, а й побила свій раніше встановлений світовий рекорд — 12,22 м.  

Першого дня нового навчального року Президент Віктор Янукович взяв участь у відкритті реконструйованої столичної спеціалізованої школи №106 І—ІІІ ступенів із поглибленим вивченням англійської мови.

Глава держави привітав дітей, їхніх батьків і педагогів із початком нового навчального року, перерізав символічну стрічку та оглянув приміщення оновленої школи, зокрема комп’ютерний клас, спортивний та актовий зали, та один із лінгафонних кабінетів. Голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов доповів про проведені в рамках реконструкції роботи, Президент передав директорові школи Олександрові Колосенку сертифікат на сучасне комп’ютерне обладнання.