Визнати обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі 

ГРАФІК  проведення прямої телефонної лінії Кабінету Міністрів України за участю керівників центральних органів виконавчої влади на січень — березень 2017 року 

Після накриття 29 листопада 2016-го аркою зруйнованого четвертого блока ЧАЕС слова «Чорнобиль» і «небезпека» поряд стали траплятися у ЗМІ набагато рідше. А дарма. Чорний привид радіації й досі ховається не лише у зруйнованому блоці. Він скрізь, де були отруйні опади,  передовсім у зоні відчуження. Зрозуміло, всю її аркою не накриєш.

Проте захист від розвіяних навколо станції нуклідів усе-таки маємо. Нас захищає сплетіння коренів, розлогість крон, шурхотіння трав, шелест листя. Саме природа зони стала нашим щитом проти віддалених наслідків аварії на ЧАЕС. 

Своїми діями учасники блокування руху залізничного транспорту на лінії розмежування з окупованими територіями блокують не бойовиків, а передовсім шкодять всій державі. Про те, що такої позиції дотримуються як Президент, так і Прем’єр-міністр, стало зрозуміло під час засідання Ради національної безпеки і оборони.

Адже загрози розповсюджуються не лише на енергетичну сферу. «Вони «захищають» українську металургію від українського ж коксу, родини — від тепла, оселі — від світла, українців — від робочих місць, а українську гривню — від стабільності», — пояснив Президент. 

Зміни, внесені до Кодексу законів про працю та Закону «Про оплату праці», призводять до порушення міжпосадових співвідношень у розмірі оплати кваліфікованої та некваліфікованої праці бюджетників. На цьому наголосили учасники круглого столу, проведеного з ініціативи парламентського Комітету з питань охорони здоров’я.  Простіше кажучи,  внаслідок змін  до законодавства  сторож чи прибиральниця отримують таку саму зарплатню, як і лікар чи медсестра. 

Ще з радянських часів Миколаїв здобув недобру славу міста наркоманів. На жаль, нині ситуація змінилася неістотно. Років із 30 тому міські наркомани були однаковими на вигляд: одягалися у велюрові кофтини, носили молдавські капці та кашкети-аеродроми. Вони збиралися групами, сиділи навпочіпки. Нинішні ж наркомани мають вельми добропорядний вигляд, якщо йдеться не про тих, хто у повній «відключці».  А ще раніше кололися, нюхали, курили, а нині вживають синтетичні наркотики. Об’єднує ж усіх їх те, що це ганебне явище для суспільства. А ще те, що саме суспільство і влада не завжди хоче бачити проблему. 

У Тернополі з’явилося ще одне місце, де говоритимуть пам’ять і правда української історії. Це інтерактивний музей бойових побратимів. Його створили самі атовці за сприяння міської ради. Експонатами стали особисті речі й трофеї воїнів.

На відкриття постійно діючої експозиції прийшли добровольці, волонтери, капелани, військовослужбовці. Найцінніші експонати тут — життєві історії самих бійців, які йшли на війну за покликом серця,  щоб боронити рідну країну від окупанта. 

Нещодавно на засіданні парламентського комітету з питань екологічної політики було презентовано проект Національної стратегії поводження з відходами, розробник якої — Міністерство екології та природних ресурсів України. Робота ще триває, але вже можна говорити, що стратегія містить європейські принципи розв’язання цієї проблеми і відповідає очікуванням суспільства.

Поділитися думками про доробок Мінприроди і відповісти на інші запитання, пов’язані з відходами упаковки, ми попросили голову Української пакувально-екологічної коаліції Володимира Слабого. 

Час летить стрімко, ніби птах: майнув крилом — і вже не наздоженеш. Навіть у межах одного життя можна відстежити разючі зміни, що сталися в різних галузях завдяки технічному прогресу. Скажімо, на зорі минулого століття як дивовижу сприймали  паротяг. А нині він — надбання історії.

Цю історію, точніше,  старі парові машини відновлюють у депо селища Цвіткове  на Черкащині. За радянських часів тут була паровозна база, на якій утримували понад сотню локомотивів. 

З Георгієм Васильовичем ми зустрілися наприкінці минулого року, одразу після його 80-річчя. У кабінеті було не пройти: численні букети — своєрідні символи поваги, найкращих побажань, вдячності від співробітників, пацієнтів, друзів. За довге життя у професії Георгій ГАЙКО, здається, досяг усіх вершин. Але, за словами колег, не втратив головного в лікарській практиці — людяності.