Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило. 

У тому, що робота правоохоронних органів завжди перебуває під пильним оком громадськості, нічого й говорити. Особливо нині, після відомих і дуже неприємних для цих відомств подій. Зайвий раз це засвідчила чергова відеоконференція в Кабінеті Міністрів із представниками виконавчої влади та громадських організацій чотирьох великих областей, присвячена актуальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. У студіях в Одесі, Харкові, Львові та Дніпропетровську основними співрозмовниками заступника міністра внутрішніх справ України Віктора Ратушняка і його колег з центрального апарату МВС стали саме громадські активісти вкупі з журналістами.  

Наприкінці цього літа центр європейського баскетболу перемістився на береги Дніпра. 16 найсильніших збірних на чолі з чинним володарем почесного титулу командою Туреччини, 11 спекотних серпневих днів, 72 захопливих матчі — такий вигляд має формат чемпіонату Європи-2013 серед юнацьких команд, який розпочався в київському Палаці спорту.
В урочистостях, присвячених важливій спортивній події, взяли участь віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, представник ФІБА Європа, головний комісар турніру Реувен Віровнік, президент Федерації баскетболу  Олександр Волков, міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін, директор турніру Маркіян Лубківський.

Якраз три роки тому розпочався перший в Україні суд на людиною, яка публічно висловила сумнів у тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. «Відзначився» житель Донецької області — редактор тутешньої районної газети, який у своїй публікації висловив власне бачення тих подій. У відповідь його опонент — представник однієї з політичних партій звернувся до суду з вимогою визнати статтю протиправними діями, які, на його думку, є відвертим знущанням та наругою над пам’яттю про жертв Голодомору.

Згаданий судовий процес справді був найпершим, хоча фактів цинізму та блюзнірства стосовно голодних років у регіоні не бракувало й до того. Приміром, у День всеукраїнської скорботи, якраз саме у той час, коли по всій державі була оголошена хвилина мовчання, а на підвіконнях запалювали свічки пам’яті, донецький телеканал взявся демонструвати художній фільм … «Веселі хлоп’ята». 

Недавнє об’єднання податкової та митної служб у новоствореному відомстві — Міністерстві доходів і зборів України має стати сигналом для розвитку бізнесу та поштовхом до оздоровлення державної економіки. Це   один із важелів, застосування якого дасть змогу здійснити нові якісні перетворення в державі.

  На цю та інші податкові теми кореспондент «УК» бесідує з начальником ГУ Міндоходів у Сумській області Олександром СЕМЧЕНКОМ.  

У  середині сумнозвісних 90-х років минулого століття темною донецькою вулицею дибуляв пізній перехожий. Аж раптом йому назустріч двоє типів, які навіть не стали морочитися із прелюдією на кшталт «Цигарку маєш?» Гаспиди відразу поставили питання руба: «Гаманець чи життя?» Перехожий не роздумував: «Звичайно, життя!» Поспіхом поліз у сумку і дістав звідти… місцеву газету «Життя»: «Беріть — свіжа. І, звичайно, з малюнками Капусти». А поки лиходії, присвічуючи сірниками, розглядали карикатури відомого художника, дядько чкурнув у темряву. Втім, за ним ніхто й не думав гнатися, бо в цей час було не до цього…  

Ім’я Віри Холодної відоме практично кожному українцеві чи росіянину. При цьому навряд чи більшість із них назве якийсь фільм за її участі. Нині, на жаль, таких стрічок залишилося тільки п’ять. Одна з причин цього зрозуміла: радянські люди виховувалися в дусі одвертої зневаги до всього, що відбувалося до вікопомного 1917 року. А тодішня «кіношка» взагалі викликала презирство як щось допотопне. Віра Холодна міцно пов’язана з тією «допотопністю». Ніц, все це нам точно не потрібне... Традиція ставитись саме так до раннього російського (а з ним і українського, якого лишилося ще менше) кіно напрочуд стійка. 

У далекому 1993-му річна інфляція в нашій державі зашкалювала. Люди місяцями не отримували заробітної плати. Але тодішній представник Президента України у Волинській області Борис Клімчук вважав, що підтримка культури саме в такий важкий час покаже: «Українська держава постала, будується і рано чи пізно таки знайде своє гідне місце у сім’ї європейських народів». Тож кошти на достойну експозиційну площу для сотень зібраних у попередні роки сакральних шедеврів знайшлися.

Тепер збірка музею налічує понад три тисячі експонатів. Значна частина їх з’явилася завдяки рятувальним експедиціям, організованим основоположником української мистецтвознавчої науки Павлом Жовтовським. У 1980–1985 роках він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку і збору цінних історичних і мистецьких пам’яток. Тоді від нищення і розкрадання в державному Музейному фонді було врятовано понад тисячу предметів українського сакрального мистецтва XVI–XIX століть. 

Ім’я Ананія Волинця мало відоме широкому загалу. Навіть на Вінниччині, звідки він родом, далеко не кожний скаже, ким він був, за що воював. Та свого часу його добре знали як одного з найвизначніших керівників національно-визвольної боротьби на Поділлі періоду 1918–1920 років. Про командира Гайсинського полку Армії УНР та Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, подільського отамана і громадського діяча Ананія Волинця розмовляємо з кандидатом історичних наук Костянтином  ЗАВАЛЬНЮКОМ.  

У далекому вже 1997 році донецький «Металург», який пробився до елітного дивізіону українського футболу, очолив заслужений майстер спорту Володимир Онищенко. Один з нинішніх наставників національної збірної України на берегах Кальміуса протримався тільки рік. Згодом на електричному стільці, як часто називають журналісти тренерську лаву, сиділи Семен Альтман і Олександр Севідов, Андрій Гордєєв і Володимир П’ятенко. Окрему сторінку можна присвятити закордонним спеціалістам, яким довелося попрацювати на Донеччині: болгаринові Ніколі Костову, сербові Славолюбу Мусліну, іспанцеві Анхелю Алонсо, легіонерам із Нідерландів Каанену, Фрешу і Ко Адріансе.