Питання, чи бути нашій землі предметом вільної купівлі-продажу, на найвищому державному рівні майже вирішено. Проте єдиної думки у суспільстві немає. Дискусії тривають. Бо це якраз та ситуація, коли перш ніж прийняти остаточне рішення, треба дуже добре подумати. Кореспондент «УК» розпитав кандидата наук з державного управління, в. о. завкафедрою автомобільних доріг, геодезії, землеустрою та сільських будівель Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Григорія ШАРОГО, що він думає з цього приводу.

За всіх політичних метаморфоз і організаційних неузгодженостей, які неминуче виникають під час кардинальних змін у суспільстві, в кожному регіоні нагромадилося багато проблем. Їх невідкладно потрібно розв’язувати, адже від цього залежить життя людей, можливість просувати заявлені в державі реформи. 

Громадські консультації, ініційовані Державною регуляторною службою, що проходили днями у Клубі Кабміну, були гарячими. На захід з’їхалися директори найбільших промислових підприємств, що працюють на експорт, зерновики, залізничники та профспілки. Кожна сторона намагалась донести і відстояти свою позицію. 

За вікном уже ледь не весняне тепло — ось-ось у поле. А фермери та селяни — у глибокій зажурі: не знають, звідки брати гроші на посівну. Адже крім нестабільних цін через зростання курсу долара на паливно-мастильні матеріали, насіння, міндобрива,  розбалансованого аграрного ринку,  цього року ще й мізерна бюджетна підтримка. На всю країну на часткову компенсацію банківських кредитних ставок за програмами пільгового кредитування передбачено лише 300 мільйонів гривень і ще 50 мільйонів — на розвиток тваринництва. При цьому аграріям скасували спецрежим 100-відсоткового відшкодування ПДВ, що діяв до 1 січня 2016 року. І встановили 80% повернення ПДВ у тваринництві, 50% — в овочівництві та 15% — у рослинництві. За таких умов не можна розробити  бізнес-план на сезон, не кажу вже про господарський рік.

Для завжди терплячих селян зміна в системі оподаткування стала останньою краплею, і вони вийшли під Верховну Раду, а потім і перекрили дороги, зокрема на Рівненщині.  Кажуть, продовжуватимуть у такому дусі, якщо не буде полегшення податкового навантаження. 

Нещодавно Кабмін змінив постанову «Про удосконалення механізму виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги», чим істотно посилив вимоги до банків-агентів. Виконати їх банкам буде вкрай важко, тому, по суті, йдеться про те, що уряд має вкотре велике бажання перевести всі зарплатні проекти бюджетників у державні банки. 

Коли 26 червня 2015 року директором колись потужного промвелета призначили «варяга» Олега Винника, мало хто зі старожилів вірив у швидкі зміни на краще. Та сталося, здавалося б, неможливе. Завод уже розрахувався з багатомільйонними боргами, заробітки піднялися в рази, робітники зітхнули з полегшенням.

— Відбулися грандіозні зміни, — каже голова первинної профспілкової організації ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» Володимир Батюнін, людина літня, який, пригадую, найбільше сумнівався в новому керівникові не з місцевих, що той зможе підняти завод із прірви. — Із червня завод постійно додає, і ми вийшли на належний рівень. Це без зайвих слів, щоб не зурочити. 

Під захоплені вигуки наших інформагенцій, зловтішні репліки недоброзичливців та стримані коментарі фахівців агітпоїзд з Іллічівська (півмісяця тому це місто звалося саме так) з деяким запізненням дістався пункту призначення на кордоні Казахстану з Китаєм. Чому агітпоїзд? Тому що суто технологічних резонів для того, щоб гнати напівпорожній потяг через півсвіту і дві поромні переправи фахівці не вбачають. Шлях цей не був чимось незвіданим — сухопутний маршрут через Кавказ і Середню Азію «протоптали» ще у 1990-х й назвали його міжнародний транспортний коридор TRACECA (Transport corridor europed Caucaus Asia). Тож, мабуть, трішки відтермінувавши старт, можна було залагодити всі організаційні питання (зокрема розробити тарифи) і відправити до Китаю Трасекою чи, більш поетично, новим Шовковим шляхом уже повноцінно завантажений потяг. Імовірно, тут переважила передусім політична доцільність дати негайну відповідь агресорові — через кілька днів після того, як він закрив свої кордони для українських та трансукраїнських товарів.  

Відтепер усі засідання Кабінету Міністрів відбуватимуться у відкритому режимі — преса зможе працювати в залі засідань упродовж усього заходу, а не лише під час вступного слова Прем’єр-міністра, як зазвичай було раніше. А пересічні українці матимуть змогу за бажання спостерігати за перебігом подій та ухваленням урядом постанов і законодавчих актів з моніторів або телеекранів.  Однак не лише на під∂рунті цього нововведення розпочинався захід у Будинку уряду. Міністри одностайно схвалили програму діяльності Кабміну та базові принципи й завдання політичної діяльності на поточний рік.

Програма дій розписана на 161 сторінці — це дорожня карта роботи міністрів, базові принципи — це дві сторінки вимог урядовців, на які мають зважати парламентарії. 

Тотальне роздержавлення галузі — один із п’яти принципів, за яких міністр аграрної політики та продовольства Олексій Павленко погодився надалі працювати у нинішньому уряді. Як відомо, анонсований торік процес приватизації 150—180 малих держпідприємств агросектору, з якого хотіли залучити у галузь близько 600 мільйонів гривень, так і не розпочався. «УК» спробував розібратись, чому далі розмов справа так і не пішла, чи буде розблоковано приватизацію у 2016 році і на яких умовах її проводитимуть. 

Рік, що минув, і перший місяць 2016-го яскраво свідчать про те, що тривала криза у банківському секторі лише набирає обертів. Багато в чому все це — відголосок загального стану в політико-економічному житті України. Проте є й інші чинники, які банкіри замовчують. Чому банківська система буксує, в чому причини того, що фінустанови в буквальному сенсі лопаються? А інші, за словами їхніх керівників, погано живуть. Чи винна в цьому лише криза? «УК» намагався в цьому розібратися детальніше.

За словами директора фінансового департаменту Unison Bank Єгора Перелигіна, ключовий чинник поганого стану фінансово-банківської системи — девальвація національної валюти у 2015 році. «Так, на початку минулого року і Нацбанк, і уряд очікували, що на кінець 2015-го цей показник не перевищить 15—17%. Однак девальвація зросла аж до 43%. Держбюджет на 2015 рік було складено на основі курсу гривні до долара на позначці 17, вийшло 25.