Коли 26 червня 2015 року директором колись потужного промвелета призначили «варяга» Олега Винника, мало хто зі старожилів вірив у швидкі зміни на краще. Та сталося, здавалося б, неможливе. Завод уже розрахувався з багатомільйонними боргами, заробітки піднялися в рази, робітники зітхнули з полегшенням.

— Відбулися грандіозні зміни, — каже голова первинної профспілкової організації ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» Володимир Батюнін, людина літня, який, пригадую, найбільше сумнівався в новому керівникові не з місцевих, що той зможе підняти завод із прірви. — Із червня завод постійно додає, і ми вийшли на належний рівень. Це без зайвих слів, щоб не зурочити. 

Під захоплені вигуки наших інформагенцій, зловтішні репліки недоброзичливців та стримані коментарі фахівців агітпоїзд з Іллічівська (півмісяця тому це місто звалося саме так) з деяким запізненням дістався пункту призначення на кордоні Казахстану з Китаєм. Чому агітпоїзд? Тому що суто технологічних резонів для того, щоб гнати напівпорожній потяг через півсвіту і дві поромні переправи фахівці не вбачають. Шлях цей не був чимось незвіданим — сухопутний маршрут через Кавказ і Середню Азію «протоптали» ще у 1990-х й назвали його міжнародний транспортний коридор TRACECA (Transport corridor europed Caucaus Asia). Тож, мабуть, трішки відтермінувавши старт, можна було залагодити всі організаційні питання (зокрема розробити тарифи) і відправити до Китаю Трасекою чи, більш поетично, новим Шовковим шляхом уже повноцінно завантажений потяг. Імовірно, тут переважила передусім політична доцільність дати негайну відповідь агресорові — через кілька днів після того, як він закрив свої кордони для українських та трансукраїнських товарів.  

Відтепер усі засідання Кабінету Міністрів відбуватимуться у відкритому режимі — преса зможе працювати в залі засідань упродовж усього заходу, а не лише під час вступного слова Прем’єр-міністра, як зазвичай було раніше. А пересічні українці матимуть змогу за бажання спостерігати за перебігом подій та ухваленням урядом постанов і законодавчих актів з моніторів або телеекранів.  Однак не лише на під∂рунті цього нововведення розпочинався захід у Будинку уряду. Міністри одностайно схвалили програму діяльності Кабміну та базові принципи й завдання політичної діяльності на поточний рік.

Програма дій розписана на 161 сторінці — це дорожня карта роботи міністрів, базові принципи — це дві сторінки вимог урядовців, на які мають зважати парламентарії. 

Тотальне роздержавлення галузі — один із п’яти принципів, за яких міністр аграрної політики та продовольства Олексій Павленко погодився надалі працювати у нинішньому уряді. Як відомо, анонсований торік процес приватизації 150—180 малих держпідприємств агросектору, з якого хотіли залучити у галузь близько 600 мільйонів гривень, так і не розпочався. «УК» спробував розібратись, чому далі розмов справа так і не пішла, чи буде розблоковано приватизацію у 2016 році і на яких умовах її проводитимуть. 

Рік, що минув, і перший місяць 2016-го яскраво свідчать про те, що тривала криза у банківському секторі лише набирає обертів. Багато в чому все це — відголосок загального стану в політико-економічному житті України. Проте є й інші чинники, які банкіри замовчують. Чому банківська система буксує, в чому причини того, що фінустанови в буквальному сенсі лопаються? А інші, за словами їхніх керівників, погано живуть. Чи винна в цьому лише криза? «УК» намагався в цьому розібратися детальніше.

За словами директора фінансового департаменту Unison Bank Єгора Перелигіна, ключовий чинник поганого стану фінансово-банківської системи — девальвація національної валюти у 2015 році. «Так, на початку минулого року і Нацбанк, і уряд очікували, що на кінець 2015-го цей показник не перевищить 15—17%. Однак девальвація зросла аж до 43%. Держбюджет на 2015 рік було складено на основі курсу гривні до долара на позначці 17, вийшло 25. 

У новій програмі дій уряду, яку найближчим часом затвердять, тема децентралізації та місцевого самоврядування стане одним із чотирьох основних блоків. Про це на круглому столі «100 днів об’єднаних громад: Здобутки. Проблеми. Перспективи» повідомив    віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко.

Сьогодні «УК» розпочинає серію публікацій під новою рубрикою «Децентралізація: перші кроки». Наш власкор із Дніпропетровська розповідає про будні об’єднаної громади, яка започаткувала в Україні процес реєстрації статутів. 

Уявіть добре відремонтовану сільську школу, в якій одночасно діятимуть і дитячий садок, і клуб. У спортзалі можна встановлювати розбірну сцену, яку влітку переносять на вулицю. Так спортивне приміщення перетворюється на актову залу для школярів, де можна проводити концерти чи інші культурні заходи. А для жителів села школа стає будинком культури чи кінотеатром. Цей проект із назвою трансформер — один із найцікавіших, запропонованих Жовтневою об’єднаною громадою Софіївського району Дніпропетровської області (громада першою в Україні зареєструвала свій статут). 

В умовах, коли економіка України ослаблена війною і переорієнтовується з російських на західні ринки, коли для наших підприємців відчинилися двері Євросоюзу, саме АПК може стати локомотивом розвитку країни. Однак нині середня врожайність у рослинництві України не перевищує 40 ц/га. І це за сприятливих погодних умов і на родючих землях.

На це насамперед звернула увагу фермер з Канади, керівник проекту IFC (Міжнародна фінансова корпорація) «Розвиток фінансування аграрного сектору в Східній Європі та Центральній Азії» Лія Сорока. За її словами, в Канаді цей показник може досягати 75 ц/га за менш сприятливого для аграріїв клімату і з гіршим грунтом. 

Промисловість

У 2015 р. порівняно з попереднім роком індекс промислової продукції становив 86,6%.

У добувній промисловості і розробленні кар’єрів випуск продукції зменшився на 14,5%. 

До такого висновку дійшли експерти під час «круглого столу» щодо ролі держави в українській енергетиці, що відбувся в Українському кризовому медіа-центрі.

На думку експерта з питань енергоефективності Святослава Павлюка, політика уряду щодо дотування та субсидування населення заганяє державу в глухий кут і де-факто «грає» проти проектів енергоефективності. Лише частину витрат продотували з місцевих бюджетів. Це із загальним обсягом ринку житлово-комунальних послуг 51 мільярд гривень.