...Той весільний вечір був воістину королівським. Гості, як і годиться в Шотландії, були вдягнені в кілти й мали надзвичайно поважний вигляд. Коли на порозі з’являлися чергові запрошені, майстер церемонії чітко виголошував їхні імена й своїм срібним києм завдовжки зо два метри лунко вдаряв об підлогу. Прибуло понад сто гостей.  

Готуючи матеріал до 210-річчя з дня народження автора славнозвісного «Толкового словаря живого великорусского языка», з подивом виявив, що в численних книжках на цю тему — жодного зображення титульної сторінки першого видання головного твору видатного філолога.  

У період національно-визвольної боротьби початку ХХ століття на Вінниччині діяло понад три десятки повстанських отаманів, кожен з яких вів за собою більш як сотню бійців. Про одного з них Симон Петлюра сказав: «Якби в мене було чотири таких отамани, як Шепель, то я б давно був у Києві».  

Навчання в Києві студента, якому судилося стати корифеєм не лише російської науки, донині трактується біографами видатного мислителя як малозначущий факт. Мовляв, жадібний до знань юнак «у Києво-Могилянському колегіумі знайшов лише порожні словопріння», через що невдовзі вимушений був повернутися до Московської слов’яно-греко-латинської академії.  

Мало хто навіть серед корінних житомирян відповість, чому майдан Згоди, на якому височіє пам’ятник Ярославу Домбровському, має таку назву. Як далеко не кожен (особливо серед молоді) нині знає, ким була людина, іменем якої названо одну із головних вулиць міста, і що пов’язує поляка, який склав свою голову на барикадах Парижа, із колишнім центром Волинської губернії.

Нашого цвіту — по всьому світу. Це  про українців, яких доля розкидала по континентах і материках неосяжної земної кулі. Чимало їх живе, працює і творить у США.  

1944 року в канадському місті Вінніпезі урочисто відкрили споруджений за кошти членів української діаспори пам’ятник одному зі співзасновників «Руської трійці», упорядникові й автору альманаху «Русалка Дністровая».  

Для своїх земляків Іван Вагилевич найперше був сином душпастиря отця Миколи і священиком. Звичайно, й до Ясеня доходили вістки про «нестійкі» погляди та метушливе життя панича. Поліція прислала його під нагляд родини до рідного села за «непевне вештання поміж людей» — так означили радикалізм його висловлювань у розмовах із селянами.  

У кожному суспільстві найбільше цінується те, чого йому бракує. За радянських часів це була Правда, що робило жанр сатири рідкісним і небезпечним, а самих сатириків — загальнонародними кумирами. Повною мірою це стосувалося як легендарних Тарапуньки і Штепселя, яких знав весь Радянський Союз, так і ленінградця Аркадія Райкіна.

Ім’я Михайла Янгеля, на відміну від його відомого колеги Сергія Корольова, розсекретили тільки після смерті конструктора. Лише тоді світ дізнався, кому має завдячити, що не розв’язалася третя світова війна.