Чотири тисячі кілометрів доріг буде відновлено у 2020 році. Наступний крок — якісні дороги до опор­них шкіл і лікарень у регіонах. Про це заявив міністр інфраструктури Владислав Криклій під час презентації проєкту To do list — змін, які планується впровадити у секторі інфраструктури і транспорту до кінця 2019 року, впродовж 2020-го та в наступні п’ять років. Захід відбувся на залізничному вокзалі Харкова — одному з найважливіших транспортних вузлів східної України. Під час спілкування з журналістами міністр розповів про зміни, які очікують на Укрзалізницю, оглянув потенційно цікаві для передачі в концесію об’єкти на залізничному вокзалі.

У житті відомого письменника полтавця Павла Губенка (Остапа Вишні) незважаючи на те, що спеціалізувався на написанні гумористичних творів насправді було дуже мало місця для сміху. Виростав у бідності, тому що крім нього у його батьків було ще 16 дітей. Багато працював для того, щоб вибитися в люди. І таки досяг свого, став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Утверджував незалежність України у лавах петлюрівських військ і своєю нищівною для ворогів творчістю. За це його у 1920-х роках і заарештували чекісти. Півроку поневірявся у їхніх катівнях, аж поки йому не допоміг вибратися з більшовицької в’язниці поет Василь Блакитний. З його легкої руки Павло з’явився у столиці – Харкові, де з квітня 1921 року працював у республіканській газеті «Вести ВУЦИК». 

У Катеринополі на Черкащині він живе лише кілька років. Разом з родиною переїхав з Київщини й оселився в тихому провінційному селищі, щоб сумлінно виконувати обов’язки священника. Щоденні церковні клопоти заповнювали кожен його день, не лишаючи часу на роздуми. Крім богослужінь, узявся відбудовувати зруйновану ще більшовиками церкву. Торік заливали фундамент, а нині вже готова коробка. Тепер черга за дахом.

Останнім часом на вулицях Полтави стали бігати собачі бандформування, на які чомусь не зважають ні в поліції, ні у відділі регулювання чисельності безпритульних тварин міського КАТП. Зокрема в селищі Яківці їх можна зустріти біля центрального продуктового магазину: великі кудлаті й гладкошерсті собацюри незворушно сидять або лежать на ганку магазину, можуть запросто підбігти й понюхати вашу авоську з хлібом. А якось стою в магазині в черзі за рибою, випадково глянув собі під ноги, а навпроти мене під прилавком розвалився один із цих кудлатих «бомжів». Ще пощастило, що не наступив йому на лапу. А всі робили вигляд, ніби не помічають пса, хоч і оминали місце, де він відпочивав. Купиш щось м’ясне, то так і пильнуй, щоб песики не вихопили його в тебе з торби дорогою.

Часи, коли працівників ЗМІ шанобливо називали четвертою владою, давно минули. Так само в минулому і значно безпечніші умови роботи журналістів, за яких словосполучення: «З відрядження не повернувся» — лунало немов грім із ясного неба. Тобто факти фізичної агресії чи брутального перешкоджання колегам виконувати професійні обов’язки траплялися настільки рідко, що відразу ставали резонансними і надзвичайними.

Ставлення українців до найбільшої річки, яка бере початок і впадає у нашій країні, тривалий час було подібним до відомої байки. Якщо, скажімо, умовно віз із добром — Південний Буг, то в діях персонажів (Лебідь, Рак і Щука) помітні вади людей. Однак днями у Вінниці, вийшовши на берег, побачив розумний пейзаж листопада. Дерева задля власної безпеки скинули листя, щоб сніг не ламав гілок. Вода стала темною й чистою: саме час мальку риби-меліоратора, кілька тонн якого викинули в річку, бачити своє завдання. А неподалік на плесі працював земснаряд. Звісно, настане літо, і вкотре все зазеленіє, зокрема і вода в річці. Багато років треба, щоб повернути їй жвавість і чистоту роси. Та оновлення триває.

Україна рухається до відкриття ринку землі аж занадто поспішно. Так, усі 11 законопроєктів про ринок землі ніхто навіть не намагався розглядати, натомість за вісім хвилин схвалили тільки один — №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», зокрема Земельного кодексу України.

У нинішніх умовах дуже активно розвиваються не лише численні політичні партії, а й розмаїті громадські організації різновекторного спрямування. Найпотужніші й найчисленніші серед них профспілки. За інформацією інтернет-ресурсів, чисельність первинних профспілкових організацій, що входять до Федерації профспілок України, становить майже 53 тисячі, загальна кількість членів — 4828 тисяч осіб. За кордоном ці структури здатні запобігати і врегульовувати чи не всі соціальні конфлікти, розв’язувати нагальні та необхідні завдання, ефективно захищати інтереси людей праці.

Звичний у спорті термін «друге дихання» в буденному неспортивному житті набуває іншого забарвлення. Зазвичай про ймовірне настання другого дихання ми, журячись, ділимося із близькими, коли перше закінчується або його вже немає.

Агресор і окупант топче нашу землю. Він не збирається полишати незаконно загарбане, а навпаки, нарощує там свою присутність. І хоч весь світ каже йому, що це військовий злочин, окупантові те байдуже. А ми… поки що лише будуємо плани, як і коли зможемо повернути своє.