Як відомо, щороку 1 вересня представники провідних держав збираються у Гданську в місці, званому Вестерплатте, аби вшанувати пам’ять учасників Другої світової війни. Але чому саме там, чим вирізняється це місце? А тим, що там пролунали перші постріли найстрашнішої зі світових воєн і там-таки агресорові дали зрозуміти, що його перемога не буде легкою.

Цей край асоціюється із середньовічними замками, природними ресурсами, цілющими водами та історичними подіями. Тут зберігся дух середньовіччя. І на тих, хто прагне поринути в нього, відчути унікальну атмосферу Поділля, чекає незабутня подорож. Знайомство із краєм розпочнемо з обласного центру.

Щоразу, коли приїжджаю до мальовничого затишного Краснопілля, неодмінно помічаю якісь зміни. То з’являться нові лавки у місцях відпочинку місцевих жителів та гостей, то порадує сучасними вікнами і причепуреними стінами Будинок культури, то приверне увагу торговельний заклад, дбайливо прикрашений квітами на літній терасі. А цього разу помітив, що селище неначе вбралося у смарагдовий колір, зачаровуючи погляд трав’яними прямокутниками газонів та ландшафтних ділянок.

Розпочалася церемонія ударами Дзвона пам’яті, кількість яких відповідає кількості загиблих бійців. Після цього посадовці разом із родичами загиблих захисників поклали квіти до встановленого поряд із дзвоном пам’ятника.

За одностайним визнанням віт чизняних і закордонних експертів, децентралізація влади в Україні стала найуспішнішою з реформ. Вона переконливо продемонструвала переваги над так званою совковою моделлю місцевого самоврядування. Але, як відомо, успіх будь-якого нового починання залежить передусім від конкретних людей, їхніх знань і готовності втілювати новації у практику. Адже не секрет, що місцеві депутати і жителі населених пунктів, які могли підтримати реформу місцевого самоврядування або заблокувати, просто не знали, що таке децентралізація. Не кажучи вже про шляхи її практичної реалізації.

Прогнози на високий урожай справдилися. Кілька несприятливих днів із дощами і грозами останнього літнього місяця не завадили хліборобам стовідсотково і  без втрат зібрати врожай ранніх зернових. Традиційно першими успішно віджнивували фермерські господарства Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Харківської областей. За повідомленням пресслужби Мінагрополітики, серпневий намолот збіжжя буде вагомим. До слова, маємо щедрий урожай кавунів, динь і винограду. Щодо  осінньої віддачі ниви є сподівання, що вона також буде рясною.

Досі літні відпуски намагався проводити на морі. Навіть не сподівався, що саме у спекотну пору дуже добре відпочивати в горах, а саме в Українських Карпатах. Хотілося не лише подихати духмяним гірським повітрям і ще раз придивитися до колоритного й неповторного життя гуцулів, а й як економічному журналістові з’ясувати питання розвитку гірських територій, зайнятості населення.

Історія вчить, що нічого не вчить. Цей вислів, на жаль, дуже доречний і актуальний стосовно трагічних подій сивого минулого України й кількарічної давності. Пам’ятні в нашій історії битви, яким більше пасує назва побоїща, відбулися свого часу на території Донбасу. Перша — майже 800 років тому на берегах степової річки Калка, сліди якої губляться в межах Нікольського та Волноваського районів Донеччини. Дружини князів Київської Русі, оточені загонами монголо-татар, кілька днів успішно тримали оборону на кам’янистому березі й відбивали атаки загарбників. Тоді віроломний і підступний ворог вдався до перемовин: пообіцяв відпустити князів і дружинників, якщо ті перестануть чинити опір.

За показаннями гуглівської бібліометрики української науки, Євген Головаха — найбільш цитований український вчений у суспільних науках. Та й без цього показника він — найавторитетніший публічний філософ і тонкий знавець настроїв суспільства. Говорити з ним про наше сьогодні і ймовірне завтра завжди цікаво.

Різними стежками йшли до Іловайська наші воїни: киянин Сергій Міщенко, наприклад, брав участь у цій операції у складі першого відділення першого взводу першої штурмової роти добровольчого батальйону «Донбас». Вчителеві фізики й астрономії не вдалося опинитися серед призовників, мобілізованих до армії. Тож військову форму він одягнув після Майдану, де пройшов спеціальні курси парамедиків за натовськими стандартами. Тоді Сергій думав, що пізніше сам вестиме такі курси, потрібні тим, кому доведеться воювати на фронті, але…