Звістка про напад росії на Україну застала 44-річного Валентина Кучера в Польщі — п’ять останніх років він працював далекобійником. Він одразу повернувся додому і разом з 18-річним сином Олександром пішов у тероборону. Село Колоденка під Рівним, де живуть Кучери, — на трасі, тож на блокпостах чатували вдень і вночі. Валентин приміряв на себе попередній досвід. Має освіту фельдшера, пройшов строкову й понадстрокову службу, 17 років пропрацював рентген-лаборантом у центральній міській лікарні Рівного.

 Останнім часом в Україні було обстежено близько 63 тисячі укриттів. З них майже третина (23,6%) виявились не придатними до використання. Харківщина — не виняток.
Уже понад рік і п’ять місяців жителі міста і області живуть під загрозою ракетних обстрілів та нальотів ворожих БпЛА. До атак важко звикнути, та люди розраховують, що їм є де вберегтися від небезпеки. У якому стані харківські укриття, дізнавався «Урядовий кур’єр».

 На Закарпатті роками потерпають від сміття, якому досі не могли дати ради. Але нині наближаються до розв’язання цієї наболілої проблеми: завдяки закордонним інвестиціям в області завершують будівництво великого підприємства і починають проєктувати ще одне. Вони дадуть змогу значно зменшити тиск на довкілля й не забруднювати власні й території сусідніх країн.

 На участь у програмі FLEX, що працює під егідою Держдепу США, рівнянка Зоряна Бакалець подалася на початку навчання в 10 класі Рівненського ліцею №15. Уже в грудні 2021-го успішно пройшла всі три відбіркові тури. Дівчина розуміла, що попереду щонайменше п’ять місяців очікування, бо із 7 тисяч претендентів з України комісія мала відібрати лише 50 учасників.

 Вадиму Лаврику 38 років. Народився в давньому місті Ромни на Сумщині, здобув вищу будівельну освіту і все життя пов’язав з рідним районним центром, де працює за фахом. А ще активно долучився до діяльності місцевого добробату, що організували торік у травні як волонтерський осередок з відбудови краю, який зруйнували російські окупанти. 

 Чи не кожен мріє позмагатися навперейми з вітром верхи на коні. Для Варвари та Михайла Янців, котрі з дитинства марили кіньми, ця мрія не просто стала реальністю: вони заснували й стали щасливими власниками конеферми. Дізнаємося, як вони йшли до цього і чого хочуть досягти.

 «Аби сучасний іконописець малював образ Пресвятої Богородиці, що тримає над головами наших воїнів захисний омофор, то в Її руках була б маскувальна сітка», — напівжартома каже Борис Редін, співкоординатор волонтерського проєкту «Все для Перемоги» й однойменного намету на харківському майдані Свободи.

 «Я вдячний, що працював разом з вами», — сказав він колегам під час останньої зустрічі. Герой України, видатний авіаконструктор, який був керівником підприємства з 1984-го по 2005 рік, вважав, що створення на базі «Антонова» концерну із чотирьох підприємств зашкодить розвитку вітчизняного авіабудування. Як свідчить сучасна історія, мав рацію щодо своїх побоювань. Час показав, що та реформа в авіабудуванні виявилася непродуманою і недоцільною.

 Черкащина дбайливо береже пам’ять про великого хірурга і церковного діяча Луку Кримського, який свого часу жив і працював у цьому благодатному краї. Звідси родом була і його дружина Ганна Ланська. У Черкасах поховано батьків святого. Нещодавно під час круглого столу в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на честь святителя-хірурга його учасники обговорювали актуальність медичної та духовної спадщини науковця. 

 Руслана Данілкіна 18-річною пішла добровольцем на фронт. І не в якийсь там штаб, а на передову широкомасштабної війни. 10 лютого 2023-го вона потрапила під обстріл і втратила ногу. Але інвалідність не зламала Руслану: вона прагне якнайшвидше вилікуватися й надалі бути корисною рідній Батьківщині.