ЖЕК практично нічого не хоче робити. Під’їзд у жахливому стані, віконні рами ледь тримаються, стіни постійно вологі, штукатурка з них відвалюється шматками, тому що вентиляційний канал ніхто взагалі не чистить і там постійно осідає конденсат. Та й у підвалі постійно збирається вода. В ЖЕКу говорять, що нічого не планують робити, поки ми їм не заплатимо додаткові кошти. Хотіла запитати, які послуги закладені в тариф, який ми сплачуємо ЖЕКу за обслуговування своїх квартир? Від чого він залежить та чи можна його переглянути, зібравши громадські слухання?

Ж. ЛЮБОШЕНКО,
м. Київ 

Чи може суд утримувати з мене аліменти в розмірі  частини від середньої зарплати по Києву (як для моєї професії це 4250), якщо я офіційно ніде не працюю?

В. БУРИЛОВ,
м. Київ

І серед політиків, і в суспільстві співіснують дві фактично протилежні точки зору. Прихильники першої стверджують, що незалежна Україна за своєю суттю –– європейська держава не тільки географічно, а й ментально, яку багатовікова залежність від Росії тимчасово відрізала від європейськості.

Інша точка зору: наша країна – абсолютно своєрідна, і вона повинна йти своїм власним, неєвропейським шляхом, зберігаючи саме ті цінності, що склалися за останні десятиліття.

Спробую переконати, що нам, українцям, не дуже й потрібні європейські цінності. Для цього порівняю деякі фрагменти навколишньої дійсності. 

Сьогодні «Урядовий кур’єр» започатковує нову рубрику — «Дитяче оздоровлення». Розповідатимемо, де і як проводять літо маленькі українці: про мальовничі місця та нові цікаві види відпочинку.  Не замовчуватимемо й порушення, якщо такі знайдемо. Сторінка виходитиме щовівторка.

Сьогодні кожен українець має змогу переконатись у тому, що ціни на продукти харчування вже тривалий час стабільні, а на деякі групи навіть почали знижуватись. Щоб дійти такого висновку, не обов’язково вивчати дані Держстату, достатньо вийти на базар чи навідатись до магазину. Офіційна статистика лише підтвердить побачене. Так, фахівці НДІ «Украгропромпродуктивність» провели моніторинг роздрібних цін на 681 продуктових ринках та базарах, в обласних та районних центрах України, і зафіксували приємні зміни. 

Новенькі контейнери для пластикової тари, що з’явилися в рівненських дворах, просигналили про те, що сміттєпереробний завод, на який чекали, нарешті запрацював. І став першим в Україні подібним підприємством із замкненим циклом виробництва, де сміття перетворюють на альтернативну енергію, стверджують експерти. Екологія, економіка, логістика — все це органічно переплелося лише в одному об’єкті, до якого підійшли, так би мовити, з європейською логікою. 
Україна вичерпала ресурс засміченості: здається, про це знають навіть дошкільнята. Рівне — не виняток: саме в 2013-му тутешній сміттєполігон вичерпує свій ресурс, тому цей завод був надзвичайно важливим.

Найбільша затока північного Аральського моря  з 1961 року названа іменем  Тараса Григоровича Шевченка. Географічний об’єкт перейменовано у зв’язку з участю Кобзаря в науковій експедиції 1848—1849 років. Цьогоріч виповнюється 165 років з її початку, і з цієї нагоди вийшло у світ історико-біографічне дослідження чернігівця Ігоря Галутви «Він був мені друг, товариш і командир». Винесені у заголовок слова є цитатою з листа Тараса Григоровича, написаного  княгині Варварі Рєпніній про військового моряка і видатного географа Олексія Бутакова.

Він не з чужих слів, а особисто знав засновників закарпатської школи живопису. Ба більше, він їхній учень. Згодом сам продовжив традиції цієї школи, а нині її визнаний корифей відсвяткував своє 75-річчя.
 

 Хлопчик плакав, а його мама нарочито ігнорувала і гіркі схлипи, і ображене сопіння. Ще й бурчала тихенько: «Учитиме він мене! Замалий для того, щоб указувати дорослим, що робити».
Ми сіли в один тролейбус і жінка зразу ж відповіла на дзвінок мобільного телефона, завдяки чому стала зрозумілою причина її обурення. «Реве ось! — вказала на сина, ніби співрозмовник міг побачити той жест. — Розкричався, що ми дорогу не там переходимо. До них у садочок інспектор ДАІ приходив, картинки різні показував, от він і перейнявся. Що? Та поспішала я, пояснила йому, що дорослим видніше, як правильно вчиняти. От ще ти мені розкажи, що я не права! То сам його із садочка забирай! Тобі не треба поспішати готувати вечерю і вчити уроки зі старшою!» 

Театр починається з вішалки, а «Урядовий кур’єр» з… підворіття: десяток років тому парламентська новобудова на вулиці Садовій не залишила нам вибору, перекривши парадний вхід, і тепер потрапити до редакції можна лише пірнувши у тунель, як поміж собою називаємо прохід попід сусіднім будинком, через який можна зайти у внутрішній двір, щоправда, з «козирної» вулиці Грушевського. Досвідчені колеги знають: проскакувати підворіття потрібно на одному диханні, аби не почути позаду чергове: «Ви не підкажете?» Однак найдосвідченіші не раз переконувалися: саме там, а не на навколишніх печерських пагорбах можна іноді «спіймати» класну тему.