Довгожителька Ленінського району міста Запоріжжя Марфа Гаврилівна Городиська, навіть перетнувши сторічний віковий рубіж, тиску років не відчуває. У всякому разі, автору цих рядків вона зізналася, мовляв, про вік уже й не замислюється — свої роки перестала рахувати ще з півстоліття тому. 

Мій чоловік був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. У 1989 році три місяці працював на 4 енергоблоці. Направлений туди був військкоматом як офіцер. Отримав дуже велику дозу опромінення.

Ще перебуваючи у забрудненій радіацією зоні, мав проблеми із серцем. А після повернення додому його весь час турбували і серце, і щитоподібна залоза. Та лікарі визнали лише 25% втрати працездатності. Лікувався довго, але й нині здоров’я не дуже добре. Хотів отримати групу інвалідності, та не впевнений, що подужає бюрократичні перепони.

Нині отримує лише 75 гривень на оздоровлення раз на рік, і ті — часто із затримкою. Має стаж роботи у державній установі 20 років. А ще кілька років доглядає за хворою матір’ю.

Хочу дізнатися: чи може він піти на пенсію достроково (у 55 років)? І на які ще пільги має право?

О. БОНДАР,
с. Яблуні Тернопільської обл.

Об’єктивною причиною того, що кількість скарг та судових позовів до Центральної виборчої комісії цього року вже нагадує дев’ятий вал, заступник голови ЦВК Андрій Магера назвав нинішню реєстрацію тут кандидатів-мажоритарників. На попередніх виборах в Україні ними переймалися окружні виборчі комісії. Тепер весь негатив, подекуди навіть далекий від власне виборів, «зливається» до центрального штабу, додаючи роботи  працівникам. 

За кількістю побутових відходів Україна впевнено наближається до середньоєвропейських показників. Щороку об’єми твердих побутових відходів у нас збільшуються майже на 4 млн кубометрів. У 2010 році їх річний об’єм сягнув майже 55 млн кубів. У країні діє 4157 легальних сміттєзвалищ та полігонів загальною площею майже 7,4 тис. га, а кількість несанкціонованих звалищ підрахувати неможливо. Тож удосконалення системи поводження з відходами стало нагальною проблемою в Україні. 

Нам не складно будувати: намалюєм — буде хата. Приблизно так міркують у Черкаському міськвиконкомі, закриваючи різні недобудови та аварійні будинки банерами з пристойними малюнками. Правда, поки що затулили лише один — на розі бульвару Шевченка й вулиці Пастерівської. Однак плани, як кажуть, грандіозні. Тепер можна буде не турбуватися про зовні непривабливий вигляд розвалюх, які то там, то там зустрічаються в обласному центрі. Затулили банером — і квит. Уявляю, як по такій «потьомкінській» вулиці пролітає на чорному лімузині столичний начальник, залишаючись задоволеним гарним міським пейзажем. 

Особисто я абсолютно не розумію загального захоплення дорогими машинами. Як на мене, якість їхня набагато гірша, ніж, скажімо, у знайомих з дитинства «волг» чи «москвичів». Іноді навіть складається враження, що гордість німецького автопрому, а останнім часом і будь-яке авто ціною понад 25 тисяч євро, ламається відразу за межами автосалону.  

Якось, коли вкотре у тісному помешканні родина почала звичне вечірнє розселення-застеляння, дивлячись на всю цю метушню з ковдрами, подушками і розкладачками, Яна пообіцяла мамі, що неодмінно допоможе сім’ї вирішити гостре квартирне питання. 
— Здобуду «золото» на Олімпійських іграх і тоді отримаю квартиру, — заспокоїла матір донька.

У 90-х, як і в 40-х роках минулого століття крилатий вислів українського класика піддали ревізії. Та наступати на граблі історії наче наша ментальна риса. Можна було б сприймати це з гумором, якби не так часто — в малому й великому — по-махозістськи стаємо на них, вибиваючи з голови мудрість та досвід попередніх поколінь. Зіткнулася з цим у бібліотеці. Готуючи журналістський матеріал, шукала книжку класика іспанської літератури, яка торік отримала найвищу національну премію і свого часу номінувалася на Нобелівську.   

 Розмови про перебіги погоди останніми роками перестали бути нейтральними темами. Фахівець відділу стратегічного планування Держекоінвестагентства Роман Харитонов упевнений: якщо ще 10 років тому питання зміни клімату і його впливу на соціально-економічне життя людей було дискусійним, то нині воно поза сумнівом.

Моя сусідка, жінка у висловлюваннях досить різка, нещодавно пішла на заслужений відпочинок. А днями яскраво змалювала мені, скільки часу, сил і нервів їй довелося витратити, збираючи різноманітні довідки для оформлення пенсії.

— Три місяці оббивала пороги різних інстанцій. Спочатку подавала запит до чиновників, щоб отримати одну довідку, чекала кілька тижнів, аж тут виявляється, що треба ще одну. А я ж людина літнього віку, важко мені щодня бігати містом. От якби створили в нас єдину установу — подав туди документи з роботи, а її працівники всі необхідні довідки збирали б самі, та ще й усього за кілька годин, — сказала мрійливо.

Саме цю розмову я згадала під час обговорення законопроекту «Про Єдиний державний демографічний реєстр», який презентував його розробник народний депутат Василь Грицак.