Розкажіть, будь ласка, детально, яка процедура звільнення з посади секретаря сільської ради після закінчення його каденції.

Свого часу мене обрали сільським головою, а також обрали нового секретаря сільради. Проте попередній секретар на той час перебувала у відпустці, під час якої брала лікарняний. Вона подовжувала його кілька разів, а коли врешті принесла, виявилося, що у ньому є перерви від тижня до двох. Тепер колишня секретар вимагає, аби я оплатив їй усі листки тимчасової непрацездатності та звільнив її саме тим числом, коли закінчилася відпустка та плюс їй подовжили листки тимчасової непрацездатності. Чи це буде законно?

Юрій ЩЕГЛЮК,
с. Тяпче, Івано-Франківська обл.

Письменник Максим Горький у розмові із Данилом Заболотним заявив йому: «Дуже потрібно написати про ваше життя книжку». На жаль, цей задум залишився нереалізованим, хоч людину, тріумфальна дорога якої до вершин світового письменництва розпочалась із народних низів, вразила не лише майже аналогічна його власній долі біографія видатного епідеміолога. Адже шлях селянського сина із Чоботарки на Поділлі до посади президента Академії наук України був смертельно небезпечним у прямому значенні цього слова.  

…Бабуся в картатій хустці та накинутому на синю кофтину білому халаті присіла на край ліжка, притулила ніж гострим кінцем до болючого місця і дванадцять разів підряд пошепки проказала:

— Ішла Божа Мати з Києва, стріла Спасителя. Я тебе буду прохати родженому, хрещеному (ім’я) од бешихи шептати. Сімсот сімдесят бехів, беханців, стрічних, річних, вітряних, прозорливих, жіноцьких, мужицьких, парубоцьких, дівоцьких з неї крові не пити, костей не ломити. 

Ми обережно переступили межу тисячоліть і з надією й зацікавленістю вдивляємося у майбутнє. Мріємо про якісь знаки, прикмети, одкровення, що допоможуть зорієнтуватися на терені нового витка історії й знайти там своє місце й долю. Звертаємося до традицій інших народів і світів, щоб запозичити чужий досвід й приміряти його на себе.
Тим часом уже багато тисячоліть існує календар, який був створений на географічному терені нашої місцевості й дуже повно і гармонійно обіймає собою космічно-планетарні складові нашого буття. 

Рік, що минув, залишиться в наших спогадах, а на порозі Новорічних та Різдвяних свят будемо мріяти і сподіватися на кращі зміни в житті. Як співається в колядці,

Хай буде щаслива вся ваша родина —Радуйся! Ой радуйся, земле, син Божий народився!Вся ваша родина і вся Україна —Радуйся!Ой радуйся, земле, син Божий народився! 

«Дідусю Морозе!
У передноворіччя пишу тобі листа з уклінним, хоча дещо незвичним проханням. Прошу не для себе — прошу за дітей із далекого від столиці села Дубаневичі, що в Городоцькому районі на Львівщині: будь ласка, подаруй їм у 2012-му нову школу! І щоб була вона обов’язково зі спортзалом — його ніколи тут не було...»  

У комедійному фільмі «Свято Нептуна» є цікавий момент. Щоб потішити іноземних гостей, героїв фільму змусили в тріскучий мороз зображати моржів. У розпал купання в ополонці «моржам» кричать: «Досить, шведи вже поїхали». А ті відповідають: «Та й біс із ними, зі шведами. Гуляємо, хлопці!» Схожа ситуація трапляється з нами і під час святкування Нового року. Вогні, салюти, феєрверки, шампанське, танці — весело, гуляємо! А що буде потім — та чи варто зараз про це думати?

Дивний збіг обставин: саме в такі ж самі грудневі дні народився, а через 89 років пішов на потойбічний виток життя Микола Амосов. Всесвітньо відомий український кардіохірург, Людина-енциклопедія, мислитель, кібернетик, основоположник біокібернетичних інформаційних технологій. Час плине швидко — скоро мине вже десять років, як немає з нами цієї неповторної Особистості, що майже півстоліття очолювала Київський інститут серцево-судинної хірургії, повернула життя тисячам пацієнтів. Кореспонденту «Урядового кур’єра» свого часу пощастило двічі спілкуватися з Миколою Михайловичем у тривалих бесідах, що торкалися найширшого кола питань.

«Подаруймо свято — природі, собі, нащадкам», — писав «УК» 6 і 31 серпня цього року, виступивши з ініціативою врятувати озеро Лукаша і Мавки та закликавши всіх небайдужих приєднатися до акції порятунку перлини Поліського краю. Сьогодні знову запрошуємо читачів на Нечимне, яке вже найближчим часом може зникнути з лиця землі. Від знаменитої голубої чаші майже нічого не залишилося — вона повна рідкого мулу-сапропелю, про що ми розповідали в попередніх публікаціях.

Мого двоюрідного брата повернули додому важко пораненого, дивом уцілілого, через півроку афганської служби та місяця лікування у шпиталі. В Афган він потрапив мало не зі шкільної парти. І на все життя залишився інвалідом. Мої сумні спогади після концерту перериває незнайомий чоловік, що з гвоздикою у руці прямує до мене: «Тримайте!» Беру квітку, дякую і підходжу до колишнього колеги по роботі: «А ти що, теж афганець?» «Так. А ось, — показує на чолов’ягу, який подарував квітку, — знайомся, мій бойовий побратим Олег Штефанеса».