Малі залізничні станції ще з часів царювання Габсбургів служили Буковині вірою і правдою. Більш як століття тому вони з’єднали її міста й села з європейськими столицями. Регулярні пасажирські перевезення, виробничі поставки сировини і товарів забезпечили бурхливий економічний розвиток краю.

За даними авторитетної сільськогосподарської організації ООН (ФАО) у 2020 році 65% споживчого кошика населення планети становитиме риба, вирощена підприємницькими структурами, і лише 35% — виловлена в дикій природі. У нас усе навпаки: менш як 20% вирощують підприємці й понад 80% вигрібають з дикої природи. А з понад 400 тисяч тонн рибної продукції, яку ми споживаємо щорічно, лише 88 тисяч тонн мають українське походження, решта — імпорт.

Напевно, немає таких батьків, які жодного разу не говорили з дитиною про здоровий спосіб життя, благаючи її відмовитися від чипсів, кольорових газованих напоїв, надмірної кількості солодощів, пропонуючи замінити їх фруктами. Та якщо можливість і необхідність обмеження споживання цих продуктів можна показати власним прикладом, то з ковбасними виробами складніше, хоч і в їхньому складі сила-силенна некорисних, а іноді й небезпечних підсилювачів смаку, стабілізаторів, ароматизаторів тощо.

Ольга Чорнобай відкриває яскраву скриньку з написом «Скарби премудрості батьків» і одразу пропонує: «Хочете отримати ось такий симпатичний браслет правової відповідальності? А запонки батьківського авторитету? Чи, можливо, вам знадобиться золотий злиток життєвого досвіду?» Запонки кладу біля себе, склавши формулу батьківського авторитету й відповівши на кілька нескладних, як на мене, питань. «Золотий злиток» — мій другий трофей. А ось здобути браслет виявилося значно складніше.

Суспільство наближається до створення штучного інтелекту. Чим це загрожує йому й чи таїть небезпеку? Одна з важливих функцій штучного інтелекту — опрацювання інформації, тобто виконання того, що покладено нині на людський розум. Речі, які ще нещодавно здавалися науковою фантастикою, тепер уже втілюють у життя.

Каюся! У дитинстві ми із хлопцями також іноді кодували сигнали телеканалів. Щоправда, не для всіх телеглядачів, а тільки для окремих осіб, які жили на нашій вулиці. Бажаючи побешкетувати, ми увечері нишком заходили у двір і крутили встановлену тут високу металеву трубу з антеною на верхівці. Дядько, який нам чимось насолив, спершу не розумів, куди поділися зображення і звук. Сердито вставав із дивана, перемикав канали, грюкав кулаком по телевізору, який сичав у відповідь, і тільки потім виходив з хати. 

Новий коронавірус 2019-nCoV, уперше виявлений торік у грудні в Китаї, лютує там і шириться світом. ЗМІ постійно оновлюють невтішні дані. Заражених у Китаї — майже три тисячі, 461 особа перебуває у критичному стані, 81 померла від пневмонії, джерелом походження якої попередньо названо тварин. 51 людині вдалося одужати. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, за межами Китаю зафіксовано щонайменше 44 підтверджені випадки захворювання на коронавірус.

Скоро мине три роки, як доводилося писати про одну з історичних пам’яток Ужгорода — будинок Кирила Фунданича. Його крамниця 1920—1930-х років, назва якої з’явилася з-під давньої штукатурки, стала знахідкою для туризму. До будинку «руського торговця змішаними товарами», який продавав «свіжий мед, чайовое масло, салами і всякого роду лікери», місцеві гіди водили екскурсії, а гості дивувалися зі старорежимних назв.

За екологічними показниками Україна позаторік опинилася на 109-му місці в світі зі 180. Багато в чому це заслуга Донбасу, де сконцентровано величезну кількість небезпечних об’єктів. Тоді фахівці провели їх ревізію і виявили, що в Донецькій області таких більш як 130 — пів сотні на підконтрольній території, решта — по той бік. Це заводи, шахти, відстійники, енергетичні споруди. Серед них п’ять найвідоміших і найнебезпечніших, які, на наш погляд, найбільше загрожують довкіллю.

Колега розповів, що бачив нещодавно, як на перехресті вулиць Героїв-чорнобильців і Європейської в Полтаві бабуся змушена була переводити за руку через дорогу незнайомого хлопчика років 10, який загрався у телефоні й зовсім втратив пильність. Він міг потрапити під машину. І таких заглиблених у себе хлопчиків і дівчаток з телефонами і в навушниках на вулицях міста багато. Чого дивуватися, що в Полтаві трапляється багато ДТП за участі дітей?