Того дня просторий майданчик поряд з Інститутом сільського господарства Північного Сходу НААНУ, що в селі Сад під Сумами, нагадував мініатюрне казкове конопляне містечко. Навіть стільці для глядачів було виготовлено із соломи, що містила конопляну складову, а це додавало урочистостям особливого шарму і колориту. Та й сам фестиваль мав кілька промовистих епітетів-визначень — агро-, еко-, етно-, що підсилювало і розширювало масштаби рослинного дійства.

На навчальному полігоні Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» завершилася первинна військово-професійна підготовка курсантів першого курсу набору 2019 року, під час якої майбутні офіцери здобували знання з тактики, вогневої та інженерної підготовки, тактичної медицини, зв’язку та інших дисциплін. Нарівні з хлопцями «курс молодого бійця» пройшли п’ятеро дівчат. Це перший набір осіб прекрасної статі до танкового вишу.

Лише в небагатьох країнах світу є міністерства щастя. Як відомо, перше з’явилося в маленькій країні Бутан з населенням 700 тисяч, що між Китаєм та Індією. Нічого дивного як для країни, де сповідують тантричний буддизм і де поняття «валовий внутрішній продукт» замінено на «валове національне щастя». У цій країні понад 45% людей дуже щасливі, майже 52% просто щасливі, а 3,3% — не дуже щасливі. Нещасних немає.

Шкода, але відомий вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» так і не став настільним для керівників прифронтових областей Донбасу та всієї держави. Ще прикріше, що цього не відбулося ні на першому-другому, ні навіть шостому році інформаційної та гібридної воєн. Не вірите? Ось вам кілька цифр. Нині кожного місяця на не підконтрольній українській владі території Луганської області, де безліч економічних і соціальних проблем, щомісяця виходять чимало друкованих видань загальним тиражем близько мільйона примірників. Тим часом на українській частині краю наклад ЗМІ становить всього майже 100 тисяч примірників. Тому часті висловлювання, що ми програємо інформаційну війну, видаються вже навіть не наріканням, а немов компліментом самим собі.

Трирічна мрія колективу держав­ного інформаційного агентства «Укрінформ» нарешті здійснилася: з  фасаду будівлі агентства знято плакат з написом #ВОЛЮСУЩЕНКУ. Це власноручно зробив нещодавно звільнений з російської буцегарні в межах обміну полоненими з РФ власний кореспондент Укрінформу Роман Сущенко, якого з порушенням міжнародних норм затримали 30 вересня 2016 року в Москві, куди прибув з приватною поїздкою. Йому висунули обвинувачення у шпигунстві і засудили до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму.

Уперше про цей будинок, розташований у Рубіжному за адресою: вул. Будівельників, 16Б, почали говорити 2016 року — саме тоді було надано фінансування для відновлювальних робіт. Минуло майже три роки. Строки введення в експлуатацію споруди постійно змінювалися. Будинок досі не може прийняти мешканців, хоча майже готовий до заселення. У цьому переконався перший заступник голови Луганської ОДА Юрій Погуляйко, коли відвідав об’єкт. За його словами, у квартирі, яку йому показали, сантехніка, двері, котел автономного опалення є. Щоправда, наскільки якісно виконано роботи, перевірятимуть експерти. І буде проведено аудит, запевнив він.

На Закарпатті новопризначений голова облдержадміністрації Ігор Бондаренко дав першу пресконференцію. Мені як журналістові за всі роки незалежності доводилося бути присутнім майже на всіх таких подіях, коли, так би мовити, офіційно презентували себе перед працівниками ЗМІ новопризначені очільники краю.

Слова величезної подяки за підтримку й порятунок насамперед пролунали з вуст українського режисера Олега Сенцова та громадського активіста Олександра Кольченка під час їхньої першої після звільнення в межах обміну з РФ пресконференції в Києві, що зібрала безпрецедентну кількість представників ЗМІ. Завдяки цьому довгоочікуваному обміну додому повернулися 35 українців — 24 військовополонених моряки й 11 політв’язнів.

У Миргороді над Хоролом цілий день гоготіли горна та дзвеніли молотами ковалі. Кували розпечене залізо й тоді, коли було сонячно, і під дощем, що пішов надвечір. Цього дня тут відбувався ковальський фестиваль на честь Петра Федоряки, учителя математики й інформатики, відомого на всю Україну коваля із села Трудолюб. Він пішов на війну й не повернувся.

Першу частину тривалого торгу, в якому розмінними монетами мимохіть стали наші незаконно ув’язнені в РФ громадяни, завершено. Перемовини глав держав тривали місяць, про що Президент Володимир Зеленський повідомив лише в день зустрічі наших хлопців в аеропорту «Бориспіль». На його думку, це «перший етап в розблокуванні нашого діалогу і перший етап в припиненні війни, повернення наших військових, наших полонених, наших моряків, наших територій…».