В одній книгарні біля полиць, де охайно виставлені яскраві дитячі книжки, я почула розмову між мамою і донькою. Дівчинка років семи-восьми запитала:
— Мамо, а на цих полицях багато книжок?
— Так, доню, тут стільки цікавих казок! Давай ми з тобою виберемо, купимо і я тобі почитаю.
— Я так хотіла би почитати їх сама, погортати кольорові сторінки, — сумно сказала дівчинка. Вона була незрячою…
Ось уже понад 20 років в Україні для таких дітей не те що не вистачає художньої літератури спеціальним рельєфно-крапковим шрифтом (шрифт Брайля) — її взагалі не видають. 

Попри тривожні події на сході країни, життя йде своїм звичаєм. Люди, які вирішили переселитися в інші області, щоб зберегти життя, стикаються на новому місці зі щоденними житейськими проблемами, які — хочеш не хочеш — потрібно розв’язувати. Добре, якщо їм допомагають місцеві органи влади, волонтери. 
Приміром, на Черкащині не стоять осторонь ні трудові колективи, ні підприємці, ні просто сусіди. Так діють у більшості населених пунктів, куди й досі прибувають вимушені переселенці. А в тих, що визволили від терористів на сході країни, проблем також не поменшало, тож і туди спрямовують свою гуманітарну допомогу небайдужі черкащани.

Це не той випадок, коли — «і я там був, мед-горілочку пив, по бороді текло, а в рот не потрапило»; і не той, коли — «понюхав пирога, а не вдалося скуштувати» чи «ухопив шилом патоки»…
Повернувшись того дня з роботи, багатьом киянам можна було сказати домашнім: «Борщ і котлети не розігрівайте. Я після боботі, табулі, фахітоса і драників, запитих пуншем, мохіто й мальбеком, тож вечеряйте без мене. А на дозвіллі прочитайте, що тут мені набажали», — і простягнути аркуш з ієрогліфами…»

Тривалий час в інформаційному просторі України, наче вода у старій ступі, товчеться тема забезпечення бронежилетами наших військових. І так, мовляв, і сяк, але з різних причин оперативно налагодити масовий випуск бронежилетів у країні тяжко. Бо, як розповідають чиновники, зробити це не дає наше законодавство. Тендерні процедури, твердять вони, можуть затягтися на місяці. 

У Верховній Раді України виникла ідея створити Міністерство Криму. На думку авторів такої ініціативи, майбутнє відомство, перш за все, займатиметься проблемами вимушених переселенців і майновими питаннями. А ще — пошуком шляхів повернення анексованого півострова до складу України. Про це йшлося під час «круглого столу», участь в якому взяли народні депутати, представники громадських організацій, органів влади та іноземні посли. 

В Україні назріла нагальна потреба докорінних перетворень у царині місцевого самоврядування. Про фінансові аспекти такого реформування, передумови децентралізації, у тому числі бюджетної, «УК» поцікавився у завідувача кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету, професора Ольги КИРИЛЕНКО. 

Із загарбанням Криму, розв’язанням війни на Донбасі втрачено чимало того, що вабило туристів, мандрівників. Але скільки унікальних природних шедеврів у країні! Можливості для відпочинку колосальні: привести б ті численні об’єкти до належного стану, знайти й відновити забуті, створити нові — й усміхнеться Україна. 
Йдеться не лише про великі парки, комплекси, курорти, санаторії. Йдеться й про невеличкі об’єкти, скажімо, рекреаційні зони вздовж доріг, на берегах річок та озер, у лісових пущах, куди можна прийти з родиною чи друзями і з користю відпочити: помилуватися дивами природи, зміцнити здоров’я, знайти інтелектуальну поживу.

Пам’ятаєте старий анекдот про тривалу відсутність гарячої води у квартирі? На запитання, де чоловік миється в той період, коли в його домі немає гарячої води, відповідь була такою:

— У річці.

— А взимку?

— Та скільки тієї зими?